Зінич О. Л. Оптимізація хірургічного та комплексного лікування ускладненого синдрому діабетичної стопи в залежності від його форми

Проведено дослідження 587 хворих (126- основна група) з ускладненим СДС за період 2007 - 2011 р.р. В результаті дослідження визначено, що висіваємість мікробної флори у хворих з ускладненим СДС за досліджуваний період часу змінилася як в кількісному, так і в якісному співвідношенні. Збільшилася висіваємість грам (+) аеробно - аеробних асоціацій з 51,9 до 58,2 %, у складі аеробної моноінфекції кількість висівання грам (+) флори збільшилася з 54,2 до 60,7%, а так само зростання MRSA - штамів стафілококів з 23,3 до 42,4 %, що стало підґрунтям для розробки алгоритму антибіотиколікування. З'ясовано, що розлади мікроциркуляції спостерігаються у всіх хворих на ускладнений СДС, але розрізняються ступенем виразливості, а результати дуплексного сканування і параметри ЛДФ та ПКІ є основою для визначення подальшої тактики лікування. Оптимізація хірургічного та комплексного лікування хворих з ускладненим СДС дозволила скоротити терміни перебування в стаціонарі з 33,2 ± 2,4 доби в групі порівняння до 21,4 ± 1,7 доби в основній групі, зберегти опороздатність нижньої кінцівки за рахунок проведення "малих" ампутацій з 21,9 до 36,5 %, а так само зменшити кількість "високих" ампутацій з 24,5 до 15,1 % зменшити летальність з 25 , 8 до 5,3 %.