Бенда Р. В. Оптимізація прийомів вирощування ячменю озимого в умовах північної частини Степу України

Об’єкт дослідження – особливості росту та розвитку рослин, формування їх зернової продуктивності залежно від строків сівби, норм висіву та рівня мінерального живлення в умовах північної частини Степу України. Мета – вивчення особливостей росту та розвитку рослин ячменю озимого, залежно від строків сівби, норм висіву та рівня мінерального живлення в умовах північної частини Степу України. Методи – польові (фенологічні спостереження, біометричні виміри рослин, облік урожаю); лабораторні (якість зерна та агрохімічний аналіз ґрунту і рослин); розрахунковий (економічна ефективність); статистичний (обробка отриманих експериментальних даних за допомогою сучасних програм на ПК), а також загальновідомі наукові методи (діалектики, аналізу, синтезу, метод гіпотез, моделювання). Результати: визначенні оптимальні строки сівби, норми висіву та рівень мінерального живлення ячменю озимого за розміщенням його по стерньовому попереднику – ячменю ярому, застосування яких забезпечує прибавку врожайності в порівнянні з існуючою технологією від 0,35 до 0,55 т/га зерна в умовах північної частини Степу України. Результати досліджень пройшли апробацію у виробничих умовах та впроваджені на полях Дніпропетровської області на площі 1,5 тис. га. Економічний ефект становить 350–550 грн./га. Новизна – Вперше в умовах північної частини Степу України досліджені різні строки сівби ячменю озимого після стерньового попередника (ячмінь ярий) та вивчений вплив різної густоти стояння рослин і весняних азотних підживлень різновікових рослин на ріст, розвиток та продуктивність культури. Встановлені варіювання господарсько-цінних ознак залежно від вказаних факторів. Виявлені оптимальні параметри досліджуваних факторів, які забезпечують отримання максимальної врожайності ячменю озимого. Визначена економічна ефективність вирощування ячменю озимого за різних строків сівби, норм висіву та рівня мінерального живлення. Галузь – сільське господарство.