Вашакідзе З. . Інгібітори реніну при фібриляції передсердь

Дисертаційна робота присвячена питанням підвищення ефективності діагностики та лікування хворих з пароксизмальною та персистуючою формами фібриляції пересердь. У проведеному дослідженні вивчалися клініко-функціональні показники, маркери запалення і фіброзу, як предиктори зриву синусового ритму в динаміці комплексного лікування хворих, з включенням в терапію прямого інгібітора реніну - аліскірена. Обстежено 100 хворих з пароксизмальною та персистуючою формами миготливої аритмії. У 32 (32%) паціентів діагностовано пароксизмальну ФП, а у 68 (68%) персистуючу форму хвороби. Ожиріння спостерігалося у 34% (34 осіб), куріння - у 21% (21 особа), вживання алкоголю - у 46% (46 осіб). 43% (43особи) віздначали наявність ФП у кровних родичів; цукровий діабет діагностовано у 14% (14 осіб) хворих, середнє значення ІМТ склало 29,19 ± 0,51. Клінічний діагноз ФП встановлювався згідно з рекомендаціями АСС / АНА / ЕSC (2012 року) з діагностики та лікування фібриляції пересердь, на підставі характерних скарг хворих, зібраного анамнезу з урахуванням факторів ризинку (спадковість, наявність АГ, куріння і т.д.), данних об?єктивного та інструментального обстежень (електрокардіографія і Холтерівське моніторування ЕКГ), біохімічного дослідження крові. У лікуванні використвували аліскірен (Расилезу) протягом 6 місяців; хворі не мали ураження клапанного апарату серця, гострого коронарного синдрому, порушення функції щитовидної залози, онкологічних захворувань, серцевої недостатності IV класу. Включення у схему лікування аліскірену, забезпечило покращання клінічного перебігу захворування, нормалізацію трансмітрального кровотоку і біохімічних поазників у хворих з ФП. Зменшуючи добову кількість нападів ФП за рахунок короткочасних епізодів фібриляції (тривалістю <1 години; p = 0,048), аліскірен достовірно зменшує IVRT (p = 0,01), що позитивно впливає на "поддатливість" міокарда лівого шлуночка і зменшення ступеня діастолічної дисфункції лівого шлуночка. Рівень галектину-3 у групі хворих, які застосовували аліскірен, знизився на 44,14% (р = 0,0017), а в контрольній групі - лише на 19,48% (р = 0,202). У групі хворих, які приймали аліскірен, рівень СРБ знизився на 57,93% (р = 0,0017), а в контрольній групі - лише на 27,51% (р = 0,122).