Величко М. П. Поетика арабо-іспанської середньовічної лірики

Дисертація присвячена дослідженню арабо-іспанської лірики як унікального історико-культурного феномена, окреслюючи його геополітичні, соціальні, релігійні та літературні особливості. У дослідженні проаналізувано андалузьку лірику з позиції суто арабської поетики, а саме трьох її складових: віршованого розміру, рими і стилістичних фігур. На основі наявних теоретичних положень зроблено спробу розкрити сутність трьох основних компонентів, притаманних арабській класичній поетиці. Це перше дослідження в українській арабістиці, виконане на основі першоджерел і перекладу автором дисертації поетичної спадщини андалузьких майстрів слова. Об'єктом літературного дослідження стали твори найвидатніших представників арабо-іспанської лірики, таких як Ібн Зейдуна, поета і державного діяча аль-Му'таміда, майстрів пейзажної лірики Ібн Хафаджі, аль-Арабі - теоретика суфізму, що для вираження своєї світоглядної позиції обрав форму строфічної поезії, Ібн Замрака, який також втілював свій поетичний талант у строфічних жанрових формах поезії, неперевершеного автора заджалів Ібн Кузмана.