Горбань Р. А. Есхатологічна перспектива історії в інтерпретації Миколи Бердяєва.

Дисертація є комплексним філософсько-релігієзнавчим дослідженням проблеми "кінця історії" в інтерпретації Миколи Бердяєва, яка аналізується у тісному зв'язку з кризою картезінсько-кантіанського світогляду, що через суб'єкт-об'єктну дихотомію поглибила розкол онтологічної цілісності як світу, так і людини. Реконструкція бердяєвської есхатології та філософії історії з позицій релігієзнавства з урахуванням міфогенної та релігійної свідомості мислителя, а також особливостей бердяєвського дискурсу як релігійно-філософського, побудованого за правилами-законами органічного поєднання теологічної та філософської сфер, дозволила автору розглянути ідейно-філософський універсум Бердяєва як цілісну світоглядну систему. Беручи до уваги, що бердяєвська есхатологія досліджувалася переважно у зв'язку з пневматологією і темою творчості, дисертант переносить акцент на катастрофізм. Бердяєвська інтерпретація есхатологічної перспективи історії висвітлюється в контексті концепції катастрофи, у межах якої постає питання структури й ґенези релігійної свідомості як головного чинника історичного процесу, що у Бердяєва є не проблемою психології, а проблемою онтології релігії, її метафізики. Тлумачення Бердяєвим змісту релігійних феноменів християнської есхатології аналізується дослідником у історико-культурному контексті двох епох - модернізму й постмодернізму, а також на тлі сучасної девальвації есхатологічної теми.