Мимрик М. Р. Саксофон в українській камерній музиці кінця ХХ – початку ХХІ століття: композиторська творчість і виконавська практика.

Дисертацію присвячено дослідженню сучасної української камерно-інструментальної музики кінця ХХ – початку ХХІ ст. у контексті новітніх виконавсько-виражальних засобів і прийомів гри на саксофоні. Бурхливий розвиток саксофонного виконавства в другій половині ХХ – ХХІ ст. пов’язаний не тільки з удосконаленням традиційних способів гри, а й із розширенням сфери виражальних можливостей саксофона за рахунок виникнення нових виконавських прийомів і засобів, що є актуальною темою сучасного українського саксофонного виконавства. Широкий музично-виражальний спектр української камерно-інструментальної музики за участі саксофона кінця 1990-х – початку ХХІ ст., левову частку музичних творів якого вперше введено у науковий обіг, дає можливість оцінити на практиці глибину філософсько-образних концепцій, які втілюють сучасні українські композитори. Яскравим прикладом такого роду конотацій стали творчі пошуки В. Рунчака, а саме: залучення несподіваних рішень як композиційних структур, так і новітніх способів та прийомів гри на саксофоні. Виконання академічної музики саксофонним квартетом стало значним явищем другої половини ХХ ст. Окреслено основні положення щодо специфіки формування творчих настанов у виконавській діяльності квартету. Зазначмо, що художньо-стильова особливість гри саксофонного квартету ґрунтується на глибокому усвідомленні нерозривності технічних і мисленнєво-образних умотивованих дій, які дають змогу досягти максимального творчого результату у виконавській діяльності.