Об'єкт дослідження - стабільна стенокардія та гострий коронарний синдром (ГКС), поєднані з порушеннями гомеостазу глюкози (ПГГ) та дисліпідеміями. Мета - удосконалити діагностику та підвищити ефективність лікування ішемічної хвороби серця (ІХС), поєднаної з ПГГ та дисліпідеміями, на основі вивчення патогенетичних механізмів та особливостей клінічного перебігу. При обстеженні 116 хворих на ІХС та 20 осіб групи контролю встановлено, що для хворих з ПГГ характерні поєднання 4-5 критеріїв метаболічного синдрому (МС), активація запалення і симпатичної нервової системи. На фоні порушення толерантності до глюкози (ПТГ) і комбінованого предіабетичного порушення (КПП) хвороба має тяжчий перебіг, а у жінок - більш раннє виникнення. У 75,0 % хворих на ІХС з ПГГ виявлено стеатоз печінки (СП), який у 31,2 % випадків супроводжувався зниженням печінкового кліренсу інсуліну, що збільшувало частоту ГКС та тяжкої серцевої недостатності. Виявлено прямі кореляційні зв'язки (р<0,0001) між СП і типовими для діабетичної дисліпідемії показниками ліпідного спектру крові, що вказує на селективну пострецепторну печінкову інсулінорезистентність (ІР). Встановлено, що при порушенні глікемії натще (ПГН) домінує печінкова ІР, посилена секреція інсуліну в пізній фазі; при ПТГ переважає периферійна ІР, суттєво знижена рання секреція інсуліну; при КПП значно знижена чутливість до інсуліну в печінці та периферійних тканинах, дефіцит секреції інсуліну в ранній фазі наближений до цукрового діабету (ЦД). Поєднання гіпосекреції у ранній фазі з ІР потенціює діабетичні атерогенні зміни та асоціюється з високим ризиком ЦД впродовж 40 місяців. Встановлено особливості структури і функції серця в осіб з ПГГ, вперше виявлені обернені істотні кореляційні зв'язки між розмірами лівих камер серця та показниками периферійної чутливості до інсуліну, а в чоловіків - з індексами ранньої фази секреції інсуліну. У жінок з ПГГ значно частіше діагностували кальциноз клапанів серця, який обернено корелював з індексами чутливості до інсуліну. Доведено, що терапія метформіном покращує чутливість до інсуліну та більш ефективно відновлює нормальну регуляцію обміну глюкози, ніж зменшення маси тіла (53,3 % проти 21,4 %). Хворим на ІХС з ПГГ, МС чи встановленою ІР показане призначення метформіну для відновлення чутливості тканин до інсуліну; в комплексне лікування доцільно включати інгібітори АПФ і метаболічно сприятливі бета-блокатори, слід уникати одночасного призначення декількох діуретиків через їх діабетогенний вплив. Запропоновані клініко-лабораторні предиктори ІР, серцево-судинних ускладнень та ЦД. Доведено, що для оцінки метаболічного статусу хворих на ІХС із вперше виявленою гіперглікемією пріоритетним методом є оральний глюкозотолерантний тест. Результати впроваджено в практику лікувальних закладів і навчально-методичний процес. Галузь - медицина.
