Об'єкт дослідження: оптико-геометричні ілюзії сприймання у дорослих в психологічній науці.Предмет дослідження: відмінності у сприйманні просторових ілюзій в залежності від тау-типу та власної одиниці часу. Методи дослідження. Для реалізації мети і завдань дослідження було використано комплекс методів: теоретичних (аналіз і синтез отриманих даних, порівняння і систематизація психологічних джерел для розкриття сутності проблеми психологічних особливостей сприймання зорових ілюзій в залежності від власної одиниці часу); емпіричних (спостереження, бесіда, діагностичне обстеження за методиками F. Brentano, G. T. Fechner, F. Sander, L. T. Svensson та шкалою розуміння з тесту D. Wechsler, метод хронометричної проби Б. Й. Цуканова); статистичних (кількісна та якісна обробка даних експериментів кореляційним методом, методом найменших квадратів, методами варіаційного аналізу та моделювання методом Монте-Карло з ланцюгами Маркова). Дисертаційне дослідження проводилося на базі Одеського національного університету імені І. І. Мечникова та Первомайського інституту Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. В дослідженні брали участь 365 осіб. Наукова новизна роботи полягає в тому, щовперше: встановлено зв'язок між власною одиницею часу та силою ілюзії Muller-Lyer, який свідчить про існування тенденції до зміни виразності ілюзії в залежності від величини власної одиниці часу; доведено, що вроджені параметри психіки індивіда можуть впливати на ступінь ілюзорного викривлення образів у процесі сприймання простору; обгрунтовано, що людина від народження може мати передумови для ілюзорного викривлення розмірів об'єктів з оточуючого світу, при цьому ступінь викривлення може відрізнятися у різних тау-типів; встановлено, що сила ілюзії паралелограму Зандера так само, як і сила ілюзії Muller-Lyer, має власну динаміку - вона поступово зменшується зі збільшенням власної одиниці часу, тобто, чим швидше тече час для індивіда, тим сильніша виникає ілюзія; виявлено, що найбільш стійкими до ілюзії паралелограму Зандера є індивіди, значення власної одиниці часу яких наближується до значень, що відповідають типу "чистого" меланхоліка; встановлена закономірність: чим менше значення власної одиниці часу, тим сильніша помилка в оцінці довжин діагоналей паралелограму; виявлено, що успішність поділу прямої за правилом золотого розтину може вимагати високої точності у вимірюванні геометричних розмірів об'єкту, і така точність може мати певні вроджені передумови, пов'язані з власною одиницею часу; поглиблено і уточнено: знання про те, що показник виразності досліджених ілюзій сприймання, який дозволяє кількісно оцінити удавану різницю між двома частинами зображення, змінюється в залежності від того місця в суцільному спектрі тау-типів яке займає індивід; чим щільніші часові параметри поведінки індивіда, тим більше відхилення від об'єктивної рівності діагоналей паралелограму Зандера та стріл ілюзії Muller-Lyer; що лише "чистий" меланхолік здатний точно виокремлювати з оточуючого світу таке співвідношення величин, яке має назву "золотої пропорції"; знання про індивідів, що мають вроджені задатки для швидшого формування естетичного еталону в процесі навчання; подальшого розвитку набуло знання про те, що не всі суб'єкти надають естетичну перевагу формам, які побудовані з урахуванням золотої пропорції, а лише ті індивіди, чия власна одиниця часу наближується до 1,0 с. Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено та перевірено психологічний інструментарій діагностики особливостей сприймання ілюзій; отримані результати можуть бути використані при читанні лекційних курсів "Диференціальна психологія", "Загальна психологія"; знання про описані закономірності можуть допомогти вчителям відповідних закладів знайти індивідуальний підхід до здібних учнів, що мають труднощі в навчанні, пов'язані з засвоєнням геометричного та естетичного матеріалу, або з побудовою перспективи.Сфера використання вищі навчальні заклади, психологічні служби.
