Пастушук Г. О. Ґенеза та еволюція образу блазня в англійській літературі Середньовіччя та Відродження

Дисертація є першим у літературознавстві дослідженням образу блазня в літературному процесі Англії XII-XVI cт. На основі часопросторової, карнавальної, інтертекстуальної, архетипної та рецептивної теорій у роботі вперше сформульовано засади літературної типології цього образу як "порогового" персонажа з нульовою ідентичністю. Для простеження еволюції літературного блазня проаналізовано різножанрові твори англійської літератури. Доведено, що до спільних ознак "шекспірівського блазня" на різних стадіях його становлення належить фамільярно-майданне мовлення, часопросторова гра та субверсивна позиція щодо магістральних персонажів. Комплексний аналіз корпусу творів виявляє чотири еволюційні фази блазня в межах досліджуваного періоду. Представлена в роботі типологія блазнів "шекспірівської драми" відображає множинність чинників, що впливали на динаміку його трансформацій. Простежується вплив комічної фігури дзанні з італійської комедії дель арте, карнавальної метафори "корабля дурнів", двірського блазня з реального життя, пародійних блазнів французьких п'єс "божевільних", традиції античного комічного слуги, рустикального блазня та джестового трікстера. Домінуючою складовою, осердям англійського блазня до кінця XVI ст. залишається його фольклорно-ритуальне начало, закорінене в карнавальній традиції англійського театру.