Таран К. В. Особливості розвитку метаболічного синдрому за умов дефіциту естрогенів та його фармакологічна корекція (експериментальне дослідження).

Об'єкт дослідження: функціонально-метаболічні прояви синдрому інсулінорезистентності за умов гіпоестрогенії. Мета дослідження: визначити метаболічні та функціональні порушення, індуковані синдромом інсулінорезистентності на тлі гіпоестрогенії, та обґрунтувати ефективність їх корекції за допомогою оригінального похідного 17в-естрадіолу з антиоксидантною активністю. Методи дослідження: біохімічні, біофізичні, фізіологічні, імунологічні, фармакологічні, статистичні. Вперше визначено роль ендогенного та екзогенного 17в-естрадіолу у розвитку основних складових метаболічного синдрому різного ґенезу. Встановлено, що застосування сполуки ПЕ0607 призводить до гальмування розвитку інсулінорезистентності, абдомінального ожиріння, дисліпідемії, оксидативного стресу, прозапального та протромбічного стану, підвищенню продукції оксиду нітрогену, поліпшення біоенергетичних процесів та зниження оксидативного стресу в мітохондріях кардіоміоцитів та не стимулює проліферативні процеси у матці оваріектомованих щурів із метаболічним синдромом. Виявлені фармакологічні властивості сполуки ПЕ0607 у комбінації з відсутністю утеротропних ефектів обґрунтовує перспективність його використання як потенційного кардіопротекторного засобу за умов постменопаузального метаболічного синдрому. Галузь використання: ендокринологія, кардіологія, фармація.