Монолатій Т. П. Інтертекстуальність як інтеркультурна парадигма (досвід Йозефа Рота).

Дисертацію присвячено розкриттю теорії інтертекстуальності, згідно з якою кожен текст можна розглядати як своєрідне мереживо інших текстів, свідомих та несвідомих запозичень, які, нашаровуючись, творять нову художню реальність. Такий підхід може вести до ідеї розгляду тієї чи іншої культури в певний період її існування як особливого тексту-культури. Таким чином різні форми культури, історії, суспільно-політичних процесів можна розглядати як особливі тексти, які на різних рівнях свого буття і розвитку демонструють інтертекстуальну взаємодію та взаємовпливи. Інтертекстуальність у цьому разі можна декларувати як інтеркультурність, виявляючи чимраз нові можливі форми співдії/(спів)існування. Обґрунтовано тезу, що одним із проявів інтеркультурності може бути художнє зображення буття тієї чи іншої суспільної / національної / політичної групи (груп) на межі кількох культурно-національних просторів, їх взаємопереплетіння та взаємовпливів. Так у художньому тексті з'являється додатковий вимір - інтеркультурний складник художнього світу цього тексту. Такий теоретичний підхід стає надзвичайно продуктивним, зокрема, при дослідженні творчості тих авторів, чия художня творчість закорінена в різні сфери людського буття, формуючись саме на пограниччі культур, мов, історичних та національних традицій. Яскравим представником таких інтеркультурних наративних стратегій виступає Йозеф Рот. У дисертації здійснено комплексну, концептуальну інтерпретацію прозових творів Й. Рота в контексті інтертекстуальності як літературного прийому, детермінованого авторською стратегією, досліджено естетичні проблеми, які стали визначальними для його творчості. Простежено еволюцію творчості письменника, а також здійснено комплексну інтерпретацію вибраних прозових творів, окремих есе й статей Й. Рота з урахуванням біографічного, історичного і текстово-генетичного матеріалу.