Цимбал Т. С. Патогенетичні маркери розвитку діабетичної нефропатії у хворих на цукровий діабет типу 1, їх значення у ранній діагностиці та оптимізації лікування

Об’єкт дослідження: діабетична нефропатія (ДН) у хворих на цукровий діабет (ЦД) типу 1. Мета дослідження: визначення ролі окремих факторів патогенезу (трансформуючого фактору росту-?1 (TGF- ?1), інтерлейкіну-6, туморнекротичного фактору-? та гомоцистеїну в сироватці крові) у формуванні тубулоінтерстиціальних змін в нирках у хворих на ЦД типу 1. Патогенетичне обґрунтування застосування комбінованої нефропротекторної терапії препаратами групи і-АПФ та глікозаміногліканів. Методи дослідження та апаратура: загальноклінічні, біохімічні, імуноферментні і статистичні; аналізатор імуноферментний «Star Fax 3200». Теоретичні і практичні результати: показано, що у хворих на ЦД типу 1 рівень TGF-?1 в сироватці крові починає підвищуватись на доклінічних стадіях ДН (до появи МАУ) і зростає в міру прогресування ступеня важкості цього ускладнення, що дозволяє розглядати цей профібротичний цитокін в якості маркера доклінічної діагностики ДН. Удосконалено тактику ведення пацієнтів з ДН, діагностику та лікування ранніх стадій цього ускладнення. Новизна: уточнені дані щодо ролі TGF-?1 в формуванні тубулоінтерстиціальних змін нирки при ДН, які виникають раніше за появу мікроальбумінурії. Запропонований алгоритм діагностики ДН на доклінічних стадіях. Доповнена схема патогенетичної нефропротекторної терапії у хворих на ЦД типу 1 з діабетичною нефропатією 3 ступеня важкості, продемонстрована позитивна динаміка фактору фіброзу, МАУ та ШКФ і доведена ефективність цієї терапії. Ступінь впровадження: результати дослідження впроваджено в роботу відділу діабетології ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України». Галузі використання: ендокринологія. (Див. продовження)