Комарчук Є. В. Герніопластика у хворих на тлі недиференційованої дисплазії сполучної тканини

У роботі представлені результати клінічних досліджень 314 пацієнтів з малими і середніми вентральними грижами. У дослідження розділили на основну групу - 161 пацієнт і контрольну групу - 153 пацієнта. Ідентифікація фенотипічних особливостей у хворих основної групи, дозволило діагностувати легку (37,3%), середньої тяжкості (31,7%) і важку (31,0%) ступеня недиференційованої дисплазії сполучної тканини (НДСТ). Вивчення початкового анатомо-функціонального стану ППВ і ФВД дозволило виявити додаткові фактори ризику гріжеобразованія (діастаз прямих м'язів (6%), хронічні абсцеси післяопераційного рубця (4,3%), псевдокісти підшкірної клітковини (2,5%), рубцеві зміни в м'язовій тканині (7,2%), додаткові грижові ворота (3,5%), зниження вентиляційної функції легень (36,0%), навіть при малих і середніх грижах, призводять до зниження адаптаційної здатності м'язово-апоневротичних каркаса ППВ на тлі НДСТ, що необхідно враховувати при виборі методу пластики. Розроблена тактика вибору методу пластики на тлі НДСТ дозволила зменшити частоту рецидивів з 9,1% в I-III підгрупі групи порівняння до 2,5% в основній групі (р <0,05), збільшити кількість аутопластика з меншим відсотком ускладнень і рецидивів (90,0% проти 71,4%, р <0,05) і зменшити кількість специфічних ускладнень після застосування аллотрансплантатов за рахунок раціонального вибору методу герніопластики в основній групі. Наявність специфічних ускладнень знижує якість життя пацієнтів на 15,4 - 21,5% (р <0,05) у сфері загальної та психічного здоров'я, фізичного функціонування та інтенсивності болю.