Марковський А. І. Архітектура Києва 1920 - 1930-х років у світовому контексті

На основі комплексного й цілісного неупередженого дослідження встановлено винятковість та самобутність архітектури Києва 1920-1930-х років у світовому контексті. У роботі розглянуто провідні тенденції, притаманні світовому архітектурному поступу 20-30-х років ХХ сторіччя. Шляхом аналізу, зіставлення та протиставлення ключових об'єктів виявлено зв'язки, впливи, роль архітектури Києва в архітектурі УРСР, що була невід'ємною складовою мистецького поля СРСР і входила до загальносвітового архітектурно-мистецького процесу. Означено, як численні інтернаціональні та полікультурні зв'язки, так і самобутню творчу традицію національного історично адаптованого модерну. За результатами ґрунтовного опрацювання творчих здобутків провідних архітекторів УРСР 1920-1930-х років доведено, що відхід від раціоналізму та конструктивізму через посткоструктивізм зі ствердженням домінації неокласики виступав природнім явищем ротації мистецьких стилів через зміну культурно-соціального підґрунтя. Спростовано тезу про виключно директивний характер вказаної зміни стилів. Проаналізовано поетапний перехід від авангардної до неокласичної архітектури. мистецького ареалу. Окреслено зв'язок та віднайдено паралелі між західноевропейською, північноамериканською та радянською архітектурою. Виявлено численні зв'язки, впливи, запозичення і тотожні мистецькі процеси, що дозволяють стверджувати про архітектуру Києва як невід'ємну складову світового архітектурно-мистецького поступу.