Строкова С. О. Прихильність до лікування та залишковий високий ризик як фактори впливу на клінічний перебіг захворювання після інфаркту міокарда.

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0415U000240

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.11 - Кардіологія

19-12-2015

Спеціалізована вчена рада

Д 64.600.04

Анотація

Дисертаційна робота присвячена оптимізації та підвищенню ефективності лікування хворих, які перенесли інфаркт міокарда, на підставі вивчення факторів, що впливають на прогноз і перебіг захворювання при тривалому спостереженні. Створено реєстр хворих, які перенесли інфаркт міокарда, проаналізовано дані 1920 "повідомлень про хворого з встановленим діагнозом інфаркту міокарда", на підставі яких показано, що недостатня ефективність лікування хворих з інфарктом міокарда частково може бути обумовлена недостатньою поінформованістю пацієнтів про захворювання (у 24,7 % випадків діагноз інфаркту міокарда встановлений на прийомі в поліклініці), не виконанням стандартів ведення хворих на догоспітальному етапі в повному обсязі, а також високою питомою вагою пацієнтів, у яких інфаркт міокарда був першим проявом ІХС (35 %). Для вивчення проблеми прихильності до лікування та її вплив на 3-х річний прогноз був проведений ретроспективний аналіз 316 історій хвороби хворих, яким при виписці із стаціонару для тривалого прийому були призначені препарати чотирьох груп базисної терапії. Через три роки після перенесеного ІМ нами було проведено опитування хворих або їх родичів про прихильність до терапії та подальший перебіг захворювання, за допомогою якого з'ясовано, що одним з факторів, що впливають на розвиток ускладнень у віддалений період після інфаркту міокарда є низька прихильність до рекомендованої терапії. З метою апробації методу підвищення прихильності до терапії та вивчення способів корекції високого залишкового ризику обстежено 157 хворих, які перенесли інфаркт міокарда. На підставі даних доведено, що апробовані підходи, спрямовані на підвищення прихильності до терапії (телефонні нагадування) і корекція високого залишкового ризику сприяють не тільки більш суворому виконанню рекомендацій лікаря, а й зниженню кількості ускладнень протягом 6 місяців після перенесеного інфаркту міокарда. Результати порівняльної оцінки двох стратегій корекції високого залишкового ризику (максимальна доза статину або комбінація статину і фенофібрату), свідчать про більш високу ефективність прийому максимальних доз статинів.

Файли

Схожі дисертації

0524U000129

Рековець Оксана Леонідівна

Клініко-патогенетичне обгрунтування індивідуалізованих діагностичних підходів та лікувальних програм при резистентній артеріальній гіпертензії

0523U100016

Масловський Валентин Юрійович

Прогностичне значення різних клініко-інструментальних маркерів і варіантів базової терапії для оцінки якості життя і характеру перебігу інфаркту міокарда без елевації сегменту ST

0421U103208

Ковбаснюк Юрій Васильович

Структурно-функціональний стан міокарда та особливості плазмового гемостазу в пацієнтів з фібриляцією передсердь і різним індексом маси тіла

0821U101742

Танська Ольга Олександрівна

Критерії відбору пацієнтів для включення в лист очікування на трансплантацію серця

0821U101115

Кутя Інна Миколаївна

Патогенетичне та прогностичне значення васкулоендотеліального фактора росту–А при гострому інфаркті міокарда з елевацією сегменту ST