Горбенко К. В. Ушкодження підшлункової залози та їх корекція в комплексі хірургічного лікування хворих з політравмою.

Дисертація присвячена оптимізації діагностики та хірургічного лікування ушкоджень підшлункової залози у пацієнтів з політравмою шляхом застосування методу біологічного електрозварювання, удосконалення медикаментозної вегетативної блокади органу та визначення найбільш інформативних лабораторних показників в динаміці перебігу травматичної хвороби. Наукова робота базується на на основі ретроспективного аналізу даних історій хвороби та результатів комплексного клініко-лабораторного обстеження і хірургічного лікування 100 потерпілих з травмою підшлункової залози. Встановлено, що травма підшлункової залози найчастіше виникає внаслідок ДТП, переважно у чоловіків, при ізольованій абдомінальній травмі складає 31% та у більшості випадків сполучується з розривами печінки та селезінки. ЇЇ найпоширенішим варіантом є забій органу та важкість травми за шкалою AIS <II. Визначено ефективність удосконаленого методу медикаментозної вегетативної блокади підшлункової залози крізь холецистостому розчином ропівакаїну для профілактики та лікування посттравматичних ускладнень у пацієнтів з політравмою, який достовірно знижує кількість посттравматичних панкреатитів відносно групи порівняння. Доведено, що застосування технології біологічного електрозварювання при лікуванні пацієнтів з розривами підшлункової залози дозволяє зменшити кількість посттравматичних панкреатитів на відносно групи порівняння). Встановлено, що визначення таких біохімічних маркерів, як гіперамілаземія, гіпертригліцерідемія, гіперглікемія, інсулінорезистентність, показники перекисного окиснення ліпідів та загальної антиоксидантної активності в динаміці травматичної хвороби, кожен з яких окремо не є патогномонічним для гострого панкреатиту, в сполученні дозволяє суттєво підвищити ефективність прогнозування розвитку даного ускладнення у хворих з ушкодженням підшлункової залози. Таким чином, оптимізація хірургічного лікування ушкоджень підшлункової залози за допомогою запропонованих методів та визначення комплексу інформативних маркерів для діагностики посттравматичного панкреатиту може сприяти зниженню панкреатогенних ускладнень та підвищенню ефективності реабілітації постраждалих із політравмою.