Риндер І. Д. Внутрішня діалогічна активність як чинник проявів ідентичності особистості.

Дисертація присвячена дослідженню внутрішньої діалогічної активності та діалогів між "Я" та "не-Я" в якості чинників статусів, стилів та орієнтацій ідентичності. Внутрішня діалогічна активність розглядається як доступний для усвідомлення, внутрішньопсихічний процес взаємодії між інстанціями особистості; а ідентичність - як ціннісно-смислове самовизначення. Встановлено, що високий рівень непродуктивних форм внутрішньої діалогічної активності є чинником стилю уникання та статусу "сумнів", а продуктивних - інформаційного стилю, дослідження та інтегрованості ідентичності, та орієнтацій (персональної, соціальної, на стосунки). Низький рівень внутрішньої діалогічної активності є чинником статусу "фіксація". Інформаційний стиль пов'язаний з поступливістю, активністю "Я" та "не-Я" у діалогах, бажанням "Я" брати участь в діалогах та відсутністю осуду "не-Я". Люди зі зрілою ідентичністю рідше схильні до діалогів "Я" та "не-Я" на тему сенсу життя. Високий рівень зобов'язань ідентичності проявляється у відсутності осуду "не-Я" але так само, як і колективна та поверхова орієнтації, пов'язана із судженням про те, що конструктивних стосунків між протилежними ідентичностями бути не може. Персональна, соціальна та орієнтація на стосунки пов'язані з позитивними властивостями діалогів "Я" та "не-Я".