Ткач С. В. Хірургічне лікування пілородуоденальних стенозів виразкової етіології з урахуванням прогнозування рефлюкс-езофагіту.

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0415U001202

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.03 - Хірургія

15-01-2015

Спеціалізована вчена рада

Д 64.600.01

Харківський національний медичний університет

Анотація

Дисертація присвячена поліпшенню результатів хірургічного лікування хворих на виразковий стеноз вихідного відділу шлунка у вигляді зниження летальності та післяопераційних ускладнень за рахунок удосконалення хірургічної тактики та методів хірургічного лікування. На сьогодні одним з основних методів хірургічного лікування ВХШДК та її ускладнень є селективна проксимальна ваготомія (СПВ). Рефлюкс-езофагіт, частота якого після СПВ і дистальної резекції шлунка, виконаних без корекції кардії, досягає 20-50%, та є важливою причиною погіршення якості життя пацієнтів і незадовільних результатів цих операцій. Представлені результати комплексного обстеження та хірургічного лікування 146 хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, ускладненою пілородуоденальним стенозом, була застосована селективна проксимальна ваготомія в поєднанні з антирефлюксними операціями на кардії. Групу порівняння склали 132 хворих на неускладнену ВХ та 58 здорових осіб. Чоловіків було 109 (74,6%), жінок - 37 (25,4%) віком від 20 до 70 років, середній вік - 43 ± 2,7 років. Залежно від способу антирефлюксної операції на кардії хворі були розподілені на три групи. Першій групі, що складалася з 25 хворих, була виконана фундоплікація за Ніссеном (ФН) в класичному варіанті. Хворим другої групи, що складалася з 43 осіб, застосовано фундоезофагокруропексію (ФЕКП). Третя група, що складалася з 78 хворих, у яких як антирефлюксна операція на кардії, застосована фундоплікація і езофагофренофундопексія в модифікації клініки. Віддалені результати корекції клапанної функції кардії в термінах від 1 року до 5 років вивчені у 126 (86,3%) оперованих, в тому числі після ФН - у 25 ФЕКП - у 41, Ф + ФЕКП - 60 пацієнтів. Ефективність виконаних операцій оцінювалася на підставі комплексного клініко-інструментального обстеження. У 110 (88,8%) обстежених зареєстровані відмінні та добрі результати, у 5 (4%) - задовільні, у 10 - незадовільні. Таким чином, основною причиною неспроможності замикаючої функції кардії у хворих виразковою хворобою та ПДС є порушення моторно-евакуаторної функції шлунка. СПВ + ДрШ перериває основні патогенетичні ланки розвитку недостатності кардії, езофагофренофундопексія є найбільш безпечною, технічно простою антирефлюксного операцією, надійно корегує недостатність кардії і попереджає розвиток РЕ.

Файли

Схожі дисертації