Маметкулієв Б. Р. Оптимізація результатів реконструктивно-відновних операцій при обструктивних резекціях товстої кишки з урахуванням профілактики гнійно-септичних ускладнень.

Дисертація присвячена поліпшенню результатів хірургічного лікування хворих при виконанні реконструктивно-відновлювальних операцій після обструктивних резекцій товстої кишки шляхом профілактики гнійно-септичних ускладнень. Основу роботи склали результати обстеження та лікування 107 хворих після обструктивних резекцій товстої кишки, що знаходилися в клініці ДУ "Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т.Зайцева НАМН України", які склали основну (52 пацієнта) і групу порівняння (55 хворих). Аналіз клінічного матеріалу показав, що реконструктивно-відновлювальні втручання після обструктивних резекцій товстої кишки після радикальних операцій з приводу пухлинних захворювань, допустимі після закінчення 6 місяців після першої операції; при стома, накладених з приводу травми товстої кишки - після закінчення двох місяців; при колостомах, накладених в умовах гнійного перитоніту, - не раніше 6 - 9 місяців. В постстомальном відділі міститься в 3,7 рази більше анаеробних мікроорганізмів, ніж в престомальном. Виявлено що, прогностичними критеріями гнійно-септичних ускладнень в післяопераційному періоді є значення коефіцієнтів, що відображають збалансованість в системі протеіназа-інгібітор (катепсин Д / загальна антитриптична активність, катепсин Д / активність кислотостабільних інгібіторів) і активність енергетичних процесів (кисла фосфатаза / лужна фосфатаза) в плазмі періферичної крові хворих. Запропонований метод пролонгованої антибіотикотерапії, сприяє зменшенню кількості гнійно-септичних ускладнень в основній групі після реконструктивно-відновних операцій до 9,6% порівняно з 18,2% в групі порівняння за рахунок зменшення частоти специфічних ускладнень. Використання запропонованих способів відновлення кишкової безперервності після обструктивних резекцій товстої кишки дозволило достовірно покращити результати лікування. Запропонований комплексний підхід, що передбачає підготовку до реконструктивно-відновного втручання, прогнозування та профілактика гнійних ускладнень на всіх етапах лікування, здатний достовірно підвищити їх ефективність.