Надорак О. П. Предиктори виникнення та прогнозування перебігу післяопераційної фібриляції передсердь у хворих на ішемічну хворобу серця.

Дисертаційна робота містить вирішення актуального завдання кардіології - за допомогою клініко-інструментальних та лабораторних досліджень визначені предиктори виникнення та прогнозування перебігу післяопераційної фібриляції передсердь (ПОФП) у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Виявлено, що рання післяопераційна фібриляція передсердь є найбільш поширеним ускладненням операції аортокоронарного шунтування (АКШ). Ризик виникнення ПОФП становить 33 % у пацієнтів після ізольованого АКШ і 49,1% після АКШ у поєднанні з клапанним протезуванням. Основними передопераційними чинниками виникнення ПОФП є багатосудинне ураження коронарних артерій, мітральна регургітація другого та більш високого ступеня, аневризма і зниження фракції викиду лівого шлуночка нижче 45%, цукровий діабет, відсутність фонового профілактичного застосування бета-адреноблокаторів, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту і статинів. Інтраопераційними факторами, від яких залежить виникнення ПОФП, є тривалість штучного кровообігу та час перетискання аорти, післяопераційними - збільшення вмісту С-реактивного протеїну вище 5 г/л та рівня лейкоцитів вище 10*109 од/л, зменшення швидкості клубочкової фільтрації нижче 60 мл/хв та рівня гемоглобіну нижче 100 г/л. На основі оцінки перебігу ПОФП обґрунтовані підходи до профілактики ускладнень. Пізнє виникнення пароксизмів фібриляції передсердь після кардіохірургічних втручань та тривалість епізоду ПОФП більше 11 годин визначають потребу в застосуванні аміодарону та антитромботичних засобів протягом 6 місяців після АКШ для попередження рецидивів ФП та пізніх післяопераційних ускладнень.