Сміщук В. В. Клініко-патогенетичні механізми розвитку холелітіазу у дітей та шляхи його запобігання

Дисертаційна робота присвячена актуальній проблемі сучасної педіатрії - підвищенню рівня діагностики холелітіазу на ранніх етапах його формування та ефективності лікувально-профілактичних заходів у дітей шляхом уточнення причин і механізмів розвитку даного захворювання. Доведено, що ризик розвитку холелітіазу в дитячому віці зростає під впливом певних факторів: обтяженої спадковості по ЖКХ; раннього штучного вигодовування; нераціонального харчування (надлишок транс-жирів та омега-6-ПНЖК, легкозасвоюваних вуглеводів на фоні дефіциту есенціальних ФЛ та омега-3-ПНЖК, харчових волокон та пробіотичних продуктів), внаслідок чого порушується ліпідний метаболізм ХС, ЖК та ФЛ, а також підвищується частота виникнення трофологічних порушень (насамперед, ожиріння); використання антибіотиків та стероїдних гормонів; супутньої патології травної системи (ХГД та ДФ ЖМ за гіпокінетичним типом у поєднанні зі спазмом СО, дизбіозу кишечника). При підозрі на ЖКХ або ХЖМ у дітей, враховуючи особливості клінічної картини в різні періоди дитячого віку, рекомендовано дослідження ліпідограми, УЗД ГБС з оцінкою функції ЖМ після жовчогінного сніданку, а при потовщенні стінки ЖМ більше 3-4 мм та наявності осаду в порожнині - проведення ДЗ з мікроскопічним та біохімічним дослідженням жовчі. При виявленні порушень в ліпідограмі доцільним є визначення складу ЖК та ФЛ сироватки крові з метою своєчасного застосування лікувально-профілактичного комплексу, до складу якого входить лецитин, препарати омега-3-ПНЖК, пробіотик та природній сорбент на фоні корекції харчування.