Попович Я. М. Феномен паломництва в католицизмі

Доведено, що паломництво займає важливе місце у католицькому релігійному культі та європейському культурному спадку. Паломництво визначено як поширену в багатьох релігіях культову практику, котра розуміється як побожна подорож із виразною релігійною метою поклоніння Богові до особливо шанованих місць, які наділяються властивостями сакральності через відзначеність у корпусах священних текстів; прояв там надприродного; присутність засновників релігій або відомих представників духовенства; святих, що мали особливий авторитет і харизму; наявність культу шанованих чудотворних ікон або скульптур. Окреслено базові поняття, що визначають конфесійну специфіку паломництва Католицької церкви: санктуарій, кальварія, відпуст, коронація ікони, ad limina apostolorum. Доведено, що у середні віки в Західній Європі паломництво сприймалося у контексті дуалістичного сприйняття світу з його подвоєнням на земне і потойбічне буття, у християнській моделі "мандрівного життя" ("peregrina vita") як наслідування Ісуса Христа. Визначено, що у католицькому культі особливе місце займають санктуарії як канонічно визначені місця для зібрань вірних і відправляння богослужінь, отримання духовних відпустів. Проаналізовано головні українські римо- і греко-католицькі санктуарії як паломницькі центри.