Головкевич В. В. Діагностика та вибір раціональної тактики лікування декомпенсованих форм нерефлюксуючого мегауретера у дітей

Дисертація присвячена питанням діагностики та етапного лікування декомпенсованих форм нерефлюксуючого мегауретера (МУ) у дітей грудного та молодшого віку. В роботі проведено аналіз комплексного обстеження та диференційованого лікування 62 дітей (92 хворих сечоводів) з МУ у віці від 1 міс. до 6 років.Встановлено прогностично значущі критерії оцінки ризику (високий, низький) розвитку декомпенсації уродинаміки ВСШ на підставі визначення ехографічних маркерів. До критеріїв високого ризику декомпенсації уродинаміки відносяться - зменшення частоти скорочень сечоводу менше 4 за 1 хв. - ризик декомпенсації становить 12,778 (95% ДІ 4,575- 35,687; з чутливістю зазначеного теста - 84%, а специфічністю - 69%) та виражена дилатація сечоводу більше 2 см в діаметрі - ризик декомпенсації становить 11,058 (95% ДІ 4,042 - 30,252 ; чутливість становить - 78%, а специфічність - 76%).Запропоновано алгоритм вибору тактики лікування дітей з тяжкими формами МУ: при низькому ризику декомпенсації уродинаміки, ремісії пієлонефриту та латентній стадіі ХНН - обґрунтованою є резекція середнього сегмента сечоводу; при високому ризику декомпенсації, рецедивуючому перебігу пієлонефриту та інтермітуючій стадії ХНН - уретерокутанеостомія за Sober із наступною (або/без) уретероцистонеостомією.Встановлено, що диференційований підхід до етапного лікування декомпенсованих форм МУ є ефективним методом корекції, при застосуванні якого покращення стану уродинаміки вдається досягти у 85,4%, а внутрішньониркової гемодинаміки - у 75% випадків. Ефективність етапного лікування цих пацієнтів підтверджується відновленням функціонального стану паренхіми нирки за даними ензимологічних показників у 71,8-56,2% та зниженням активності тубулоінтерстиційного фіброзу за даними імунологічних показників у 25-37,5 %.