Мета дослідження - встановити психологічні особливості становлення завчасної стійкості особистості в контексті її життєво-часових перспектив та відповідно до умов професіоналізації.Об'єкт дослідження: завчасна стійкість особистості.Предмет дослідження: психологічні особливості становлення завчасної стійкості особистості в контексті зв'язку з життєво-часовими перспективами на навчально-академічному та навчально-професійному етапах детермінації.Методи дослідження: З метою вирішення поставлених дослідницьких задач та забезпечення об'єктивності дослідження в роботі використані: методи збору інформації (теоретичні - аналіз наукових джерел, системний аналіз та інтерпретація отриманих даних, класифікація, моделювання, вивчення та узагальнення досвіду; емпіричні - спостереження, моделювання, аналізу результатів діяльності, метод психодіагностичного обстеження); методи обробки даних (якісні - аналіз, синтез, порівняння; кількісні - методи статистичної обробки) та інтерпретаційні методи: структурний спосіб інтерпретації отриманих у роботі результатів, який уможливив співставлення отриманих даних.Метод психодіагностичного обстеження містить конкретні методики:"Методику діагностики психологічної границі особистості" Т. С. Леві; тест з виявлення рівня внутрішньоособистісної конфліктності офіцера (А.І. Шипілов); методика-тест "Здатність до рогнозування" Л. О. Регуш; багаторівневий особистісний опитувальник "Адаптивність" А. Г. Маклакова і С.В. Чермяніна; тест життєстійкості С. Мадді, адаптація Д. О. Леонтьєва; методика "Опитувальник часової перспективи" Ф. Зімбардо; опитувальник "Контроль за дією" Ю. Куля, адаптація С. О. Шапкіна.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше: феномен завчасної стійкості особистості розглядається в контексті детермінації та взаємообумовленості життєво-часових перспектив; завчасна стійкість особистості розглядається як функціонально-енергетичний орган особистісне утворення, представлене специфічною функціональністю психологічних меж особистості, антиципаторно-прогностичними здібностями, структурою внутрішньоособистісних конфліктів, типом орієнтації на дію / стан алієнації, адаптивними здібностями та орієнтацією на часовий контекст життєдіяльності; визначено особливості становлення завчасної стійкості особистості на прикладі курсантів ВВНЗ МО України на різних етапах детермінації, проведено їх порівняльний аналіз; розроблено ідеальну модель та визначено актуальний стан становлення завчасної стійкості курсантів-майбутніх офіцерів військовослужбовців;уточнено поняття життєвої та часової перспективи;доповнено уявлення про контекст життєвих перспектив (життєстійкість, залученість, контроль, прийняття ризику) та життєво-часові орієнтації (негативне/позитивне минуле, фаталістичне/гедоністичне сьогодення, сприйняття майбутнього). доповнено змістом індивідуально-психологічних властивостей, глибинно-психологічних детермінант та здібностей.набули подальшого розвитку рекомендації щодо розвитку завчасної стійкості особистості. Практичне значення одержаних результатів. Діагностична програма становлення завчасної стійкості особистості впроваджується в роботі Київського реабілітаційного центру "ХХІ століття" в коректувально-реабілітаційній практиці надання допомоги особам, які постраждали внаслідок військово-терористичних конфліктів (довідка № 45 від 12.09.2014 р.), Краматорського економіко-гуманітарного інституту при викладанні курсів "Загальна психологія", "Психодіагностика", "Диференціальна психологія" (довідка № 145 від 12.11.2015 р), Військової академії, м. Одеса в організації заходів морально-психологічного супроводження навчального процесу фахової підготовки курсантів (довідка № 31-7 від 15.10. 2015 р.).Сфера використання вищі навчальні заклади, психологічні служби.
