У дисертації вперше в українському релігієзнавстві досліджено міжрелігійні та міжконфесійні сімейно-шлюбні відносини в іудаїзмі, християнстві й ісламі в контексті їх релігійної легітимації і правової регуляції релігійним правом та суспільними звичаями авраамічних релігій. Представлено філософсько-релігієзнавчу дефініцію понять міжрелігійний та міжконфесійний шлюб. Проаналізовано класичні для ортодоксального іудаїзму та ханафітського мазхабу ісламу моделі сім’ї, зафіксовані в релігійному й звичаєвому праві, а також конфесійні моделі християнського шлюбу, регламентовані нормами православного і католицького канонічного права та доктринальними положеннями протестантських церков. Доведено, що основними проблемами, з якими стикаються релігійно змішані сім’ї, є спілкування з родичами різних конфесій, неможливість спільної культової практики, а головне – питання конфесійної приналежності та релігійного виховання дітей. Виявлено, що ступінь проблемності існування змішаних шлюбів корелюється зі ступенем розбіжності релігійно-правових моделей сім’ї, в яких виховувалося подружжя. Окреслено правову базу й державні гарантії, репрезентовані українською державою релігійно змішаним подружжям та їхнім дітям. Доведено, що в пострадянський період в Україні склалися релігійні та суспільно-демографічні умови для «вільної конкуренції» різних релігійних моделей сім’ї між собою і з іі секулярними модифікаціями. Визначено релігійні та соціальні причини зростання кількості релігійно змішаних шлюбів як в світі загалом, так і в Україні зокрема. Проаналізовано негативні та позитивні наслідки цього глобального явища для соціально-демографічної та міжконфесійної ситуації в українському суспільстві. У дисертації вперше в українському релігієзнавстві досліджено міжрелігійні та міжконфесійні сімейно-шлюбні відносини в іудаїзмі, християнстві й ісламі в контексті їх релігійної легітимації і правової регуляції релігійним правом та суспільними звичаями авраамічних релігій. Представлено філософсько-релігієзнавчу дефініцію понять міжрелігійний та міжконфесійний шлюб. Проаналізовано класичні для ортодоксального іудаїзму та ханафітського мазхабу ісламу моделі сім’ї, зафіксовані в релігійному й звичаєвому праві, а також конфесійні моделі християнського шлюбу, регламентовані нормами православного і католицького канонічного права та доктринальними положеннями протестантських церков. Доведено, що основними проблемами, з якими стикаються релігійно змішані сім’ї, є спілкування з родичами різних конфесій, неможливість спільної культової практики, а головне – питання конфесійної приналежності та релігійного виховання дітей. Виявлено, що ступінь проблемності існування змішаних шлюбів корелюється зі ступенем розбіжності релігійно-правових моделей сім’ї, в яких виховувалося подружжя. Окреслено правову базу й державні гарантії, репрезентовані українською державою релігійно змішаним подружжям та їхнім дітям. Доведено, що в пострадянський період в Україні склалися релігійні та суспільно-демографічні умови для «вільної конкуренції» різних релігійних моделей сім’ї між собою і з іі секулярними модифікаціями. Визначено релігійні та соціальні причини зростання кількості релігійно змішаних шлюбів як в світі загалом, так і в Україні зокрема. Проаналізовано негативні та позитивні наслідки цього глобального явища для соціально-демографічної та міжконфесійної ситуації в українському суспільстві.
