Коломицева І. М. Функціональний клас хронічної серцевої недостатності і медикаментозний супровід пацієнтів з імплантованими електрокардіостимуляторами

Дисертаційна робота присвячена встановленню особливостей змін ФК ХСН та їх значення у медикаментозному супроводі пацієнтів з імплантованими електрокардіостимуляторами (ЕКС). До імплантації ЕКС, в ранньому післяопераційному періоді, через 6 місяців та 1 рік були обстежені 162 пацієнта (89 чоловіків і 73 жінки) у віці 69 ± 10 років. Згідно з класификацією Нью-Йоркської Асоціації Серця (NYHA) були виділені 4 ФК ХСН. Серед пацієнтів з імплантованими ЕКС в ранньому післяопераційному періоді I ФК ХСН зустрічається у 12 % пацієнтів, II ФК ХСН - у 50%, III ФК ХСН - у 33 %, IV ФК ХСН - у 5 %, з якими частіше асоціювалися постінфарктний кардіосклероз (у 17 %), стабільна стенокардія (у 35 %), АГ (у 88 %), ЦД (у 16 %), ФП (у 34 %), ІІА і ІІБ стадії ХСН (у 86 %). Відзначено, що пацієнти з більш високими ФК ХСН після імплантації ЕКС вимагали збільшення частоти призначення та дози антикоагулянтів та блокаторів ?-адренорецепторів, а також збільшення дози інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і частоти призначення сечогінних препаратів, блокаторів ренін-ангіотензину II (БРА) та інгібіторів гідроксіметілглютарил коензиму А-редуктази (ГМГКоА). На річному етапі апаратної та медикаментозної оптимізації після імплантації ЕКС відзначалося зниження частот зустрічальності більш високих ФК і стадій ХСН, ФК стенокардії напруги, ступенів і стадій АГ за рахунок переходу в більш низькі ФК ХСН. Прогностично значущими показниками медикаментозної підтримки у пацієнтів після імплантації ЕКС у групі I ФК ХСН були частота серцевих скорочень, діастолічний артеріальний тиск, кінцевий систолічний об?єм лівого шлуночка і стадія АГ, у групі II і III ФК ХСН - систолічний АТ, ДАТ, КСО ЛШ, КДО ЛШ, стадія і ступінь АГ, у групі IV ФК ХСН - ЧСС, КСО ЛШ, КДО ЛШ.