Надеждін М. В. Профілактика дистреса плода у вагітних з пієлонефритом.

Об’єкт – розвиток дистреса плода у вагітних з гестаційним та хронічним пієлонефритом; мета – знизити частоту розвитку дистреса плода у вагітних з пієлонефритом шляхом розробки патогенетично обгрунтованої системи лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на корекцію гіпергомоцистеїнемії та асоційованих з нею метаболічних і гемодинамічних порушень в фетоплацентарній системі; методи – загально-клінічні, інструментальні, біохімічні, імуноферментні, статистичні; результати – показано, що у жінок з гестаційним пієлонефритом реєструється достовірне збільшення показників судинного опору в маткових та пуповинній артеріях, що супроводжується розвитком порушень стану плода, в той же час, у вагітних з хронічним пієлонефритом зміни вказаних показників є більш масштабними; вперше доведено, що при гестаційному та хронічному пієлонефриті відмічається гіпергомоцистеїнемія, збільшення рівнів С-реактивного білка та інтерлейкіну-6, посилення процесів ліпопероксидації та окисної модифікації білків, що асоціюється зі зменшення запасів відновленого глутатіону, формуванням дисбалансу в про-антиоксидантній системі, порушеннями в системі L-аргінін / NO; формування дистреса плода та збільшення вмісту гомоцистеїну в сироватці крові у вагітних з пієлонефритом збільшує масштабність змін вказаних біохімічних параметрів; вперше показано, що у вагітних з гестаційним та хронічним пієлонефритом предикторами формування дистреса плода є вміст гомоцистеїну, інтерлейкіну-6, відновлених тіольних груп, L-аргініну та S-нітрозотіолів в сироватці крові; галузь – медицина.