Об'єкт дослідження - самотність як психологічний феномен.Предмет дослідження - психологічні особливості переживання самотності як чинник самоактуалізації особистості. Методи дослідження. Для забезпечення об'єктивності і системності дослідження та з метою вирішення поставлених дослідницьких задач у роботі була використана низка методів, а саме: теоретико-методологічний аналіз, систематизація та узагальнення психологічних даних за проблемою дослідження, психодіагностичні методи та методи математичної статистики обробки даних. До психодіагностичного комплексу увійшли наступні методи: методики - "Діагностика рівня суб'єктивного відчуття самотності" (Д. Рассела, М. Фергюсона) з метою визначення загального рівня переживання самотності, "Семантичний диференціал" (Є. Заворотних) для виявлення ставлення досліджуваних до переживання самотності, "Діагностика самоактуалізації особистості" (А. Лазукін, Н. Каліна) з метою визначення прагнення досліджуваних до самоактуалізації; опитувальники - "Виявлення виду самотності" (С. Корчагіної) для встановлення домінуючого виду самотності, анкета "Самотність" (Г. Шагівалеєвої) в авторській модифікації для вивчення особливостей переживання самотності на основі запропонованої моделі переживання самотності, "Диференціальний опитувальник самотності" (Є. Осіна, Д. Леонтьєва) ДОПС-3 для визначення самотності як багатомірного феномена, "Тест-опитувальник особистісної зрілості" (Ю. Гільбуха) з метою визначення рівня особистісної зрілості; "Дослідження вольової саморегуляції" (А. Звєрькова та Є. Ейдмана) для виявлення вольової спрямованості досліджуваних. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:вперше:запропоновано теоретичну структурно-функціональну модель переживання самотності; модель функціонує як цілісне, динамічне утворення та складається з когнітивного, емоційного, поведінкового та мотиваційно-вольового компонентів;- встановлено закономірності організації переживання самотності в осіб з різним показником самотності (високим, середнім, низьким) та у досліджуваних різного віку (раннього дорослого та середнього дорослого віку); визначено основні форми переживання самотності (ефективну, яка виявляється у активній і пасивній формах, та неефективну); встановлено психологічні особливості переживання самотності як показників самоактуалізації особистості, такими показниками виявилися - знижені показники когнітивного та мотиваційно-вольового компонентів, підвищені показники емоційного та поведінкового компонентів структури переживання самотності.Уточнено сутність визначення явищ, близьких за значенням самотності (ізоляція, відчуження, усамітнення); виділено основні параметри, які дозволяють зіставити і відокремити одне від одного поняття "ізоляція", "відчуження", "усамітнення"; уточнено визначення понять "самотність" та "самоактуалізація";дістало подальшого розвитку; - теоретичні уявлення про переживання самотності як чинника самоактуалізації особистості та методичне забезпечення їх емпіричного дослідження.Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження використані в ході професійної підготовки та підвищення професійного рівня студентів як технічної, так і гуманітарної спрямованості при викладанні навчальних курсів "Загальна психологія", "Психологія особистості", "Вікова психологія".Сфера використання вищі навчальні заклади, психологічні служби.
