Мітельман І. М. Клініко-параклінічна характеристика післяінсультної спастичності та фармакологічні методи її корекції.

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0417U000462

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.15 - Нервові хвороби

23-02-2017

Спеціалізована вчена рада

Д 26.613.01

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика

Анотація

Дисертаційна робота присвячена вивченню особливостей патогенезу післяінсультної спастичності, зокрема, ролі збуджувальних і гальмівних нейроамінокислот, активності спінальних мотонейронів. Здійснено аналіз клінічних і параклінічних факторів ризику розвитку післяінсультної спастичності й за допомогою дискримінантного аналізу розроблена модель прогнозування ризику формування спастичності після первинного ішемічного інсульту, проведено порівняльне дослідження ефективності тизанідину в комбінації з реабілітацією, толперизону в комбінації з реабілітацією та реабілітацією у вигляді мототерапії для регресу спастичності. За результатами комплексного обстеження 97 хворих у найгострішому, гострому та ранньому відновному періодах ішемічного інсульту з'ясовано, що клінічний перебіг гострого періоду не супроводжувався виявленням спастичності, тоді як частота розвитку післяінсультної спастичності наприкінці раннього відновного періоду (на шостому місяці) становила 49,5 %. Відмінність у нейрофункціональних параметрах F-хвилі з ліктьового нерва між двома групами хворих, зі спастичністю та без неї, виявляється у найгострішому періоді ішемічного інсульту й полягає в тому, що для пацієнтів, які на шостому місяці мають спастичність, характерні вищі показники активності спінальних мотонейронів. Порівняльний аналіз нейроамінокислотного спектра плазми крові групи хворих зі спастичністю та без неї показав достовірно підвищені рівні усіх нейромедіаторів у пацієнтів зі спастичністю порівняно з групою контролю. Водночас у хворих без спастичності спостерігалося лише підвищення концентрації аспартату, аспарагіну, тирозину та пониження рівня гліцину порівняно з контрольоню групою. Під час простого проспективного порівняльного клінічного дослідження виявлено, що призначення толперизону чи тизанідину разом із реабілітаційними заходами має кращий вплив на зниження ступеня спастичності, ніж лише курс реабілітації; толперизон порівняно з тизанідином має кращий ефект на зниження рефлексу на розтягування у пацієнтів із післяінсультною спастичністю; у випадку наявності болю, пов'язаного зі спастичністю м'язів кращий знеболювальний ефект має тизанідин

Файли

Схожі дисертації

0524U000067

Таряник Катерина Анатоліївна

Оптимізація діагностичних та лікувальних підходів різних форм хвороби Паркінсона

0424U000014

Чиняк Ольга Сергіївна

Діагностична значущість деяких інтерлейкінів у диференціальній діагностиці вікозалежних деменцій

0523U100232

Фломін Юрій Володимирович

Динаміка та ступінь відновлення пацієнтів з церебральним інсультом при лікуванні в інтегрованому інсультному блоці у різні періоди захворювання

0523U100217

Говбах Ірина Олександрівна

Клініко-експериментальне дослідження корекції функціональних порушень при спадковій моторно-сенсорній нейропатії 1А типу

0522U100121

Маньковський Дмитро Станіславович

Пацієнт-орієнтована стратегія неврологічного супроводу кардіохірургічних хворих з гіпоксично-ішемічними ураженнями головного мозку (клінічний патоморфоз, фактори ризику, критерії діагностики та прогнозу).