Мітельман І. М. Клініко-параклінічна характеристика післяінсультної спастичності та фармакологічні методи її корекції.

Дисертаційна робота присвячена вивченню особливостей патогенезу післяінсультної спастичності, зокрема, ролі збуджувальних і гальмівних нейроамінокислот, активності спінальних мотонейронів. Здійснено аналіз клінічних і параклінічних факторів ризику розвитку післяінсультної спастичності й за допомогою дискримінантного аналізу розроблена модель прогнозування ризику формування спастичності після первинного ішемічного інсульту, проведено порівняльне дослідження ефективності тизанідину в комбінації з реабілітацією, толперизону в комбінації з реабілітацією та реабілітацією у вигляді мототерапії для регресу спастичності. За результатами комплексного обстеження 97 хворих у найгострішому, гострому та ранньому відновному періодах ішемічного інсульту з'ясовано, що клінічний перебіг гострого періоду не супроводжувався виявленням спастичності, тоді як частота розвитку післяінсультної спастичності наприкінці раннього відновного періоду (на шостому місяці) становила 49,5 %. Відмінність у нейрофункціональних параметрах F-хвилі з ліктьового нерва між двома групами хворих, зі спастичністю та без неї, виявляється у найгострішому періоді ішемічного інсульту й полягає в тому, що для пацієнтів, які на шостому місяці мають спастичність, характерні вищі показники активності спінальних мотонейронів. Порівняльний аналіз нейроамінокислотного спектра плазми крові групи хворих зі спастичністю та без неї показав достовірно підвищені рівні усіх нейромедіаторів у пацієнтів зі спастичністю порівняно з групою контролю. Водночас у хворих без спастичності спостерігалося лише підвищення концентрації аспартату, аспарагіну, тирозину та пониження рівня гліцину порівняно з контрольоню групою. Під час простого проспективного порівняльного клінічного дослідження виявлено, що призначення толперизону чи тизанідину разом із реабілітаційними заходами має кращий вплив на зниження ступеня спастичності, ніж лише курс реабілітації; толперизон порівняно з тизанідином має кращий ефект на зниження рефлексу на розтягування у пацієнтів із післяінсультною спастичністю; у випадку наявності болю, пов'язаного зі спастичністю м'язів кращий знеболювальний ефект має тизанідин