Іорданова Н. Х. Зміни амінокислотного спектру крові під впливом лікування гострого інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST з різним клінічним перебігом

У дисертаційній роботі представлено вирішення питання характеристики амінокислотного складу плазми крові (АСП) у хворих на гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST (ГІМелST), які не отримували реперфузійну терапію (РТ), залежно від клінічного перебігу госпітального періоду захворювання. Було визначено цінність АСП як незалежного предиктора розвитку ускладнень ГІМелST, порівняно ефективність різних за походженням та хімічною структурою метаболічних кардіопротекторів (МК) – кверцетину (Кн) та 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату (ЕМОС), визначено та обґрунтовано критерії прогнозування ефективності МК на основі вихідного АСП. Результати проведеного дослідження було отримано шляхом проспективного обстеження 116 хворих на ГІМелST без РТ. Встановлено, що стійка/пізня (впродовж перших десяти діб госпітального періоду) систолічна дисфункція лівого шлуночка (СДЛШ) з високою імовірністю ускладнює перебіг ГІМелST за наявності вихідної гіперпролінемії незалежно від наявності ранньої СДЛШ в день госпіталізації, анамнестичних чинників ризику та вихідного стану функції нирок. У хворих із ранньою СДЛШ її збереження до десятої доби госпітального періоду є більш імовірним у хворих зі збільшенням вихідного відношення фенілаланін/тирозин. Незалежними амінокислотними предикторами стійкої/пізньої (на третю добу госпітального періоду і пізніше) лівошлуночкової недостатності є вищі вихідні рівні метіоніну, глутамінової кислоти, гліцину та менше значення індексу Фішера. Незалежними маркерами ризику розвитку ішемічних ускладнень (ранньої постінфарктної стенокардії та/або рецидиву ГІМ) є менше вихідне значення відношення гліцин/серин, аритмічних ускладнень (шлуночкової екстрасистолії III-V класів, шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків) – більший вихідний рівень аспарагінової кислоти. Ефективність МК також значною мірою залежить від АСП, насамперед – вмісту та відношень амінокислот, задіяних в процеси реалізації метаболічної дії препаратів. Позитивний ефект від призначення Кн асоціюється з меншим вихідним відношенням фенілаланін/тирозин, водночас ЕМОС доцільно призначати хворим з меншим вихідним відношенням гомоцистеїн/метіонін