Семенюта О. М. Диференційований підхід до стимуляції овуляції при комбінованому ановуляторному безплідді

Проаналізовано (ретроспективно) 581 амбулаторну карту пацієнток з анову-ляторним безпліддям. Встановлено, що у його структурі переважають гіпоталамо-гіпофізарна дисфункція (50,9 %), оваріальні (34,3 %) та інші ендокринні порушення (14,8 %). Проведено комплексне обстеження 320 пацієнток віком від 18 до 35 років з ановуляторним безпліддям. При комбінованому ановуляторному безплідді зниження якості життя корелює з тривалістю захворювання (r=0,67; p<0,05). Визначення присутності нульових алелів генів ферментів детоксикації служить додатковим фактором ранньої діагностики та прогнозування синдрому полікістозних яєчників. Наявність клінічних, гормональних, метаболічних і ультразвукових відмінностей у жінок з ановуляторним безпліддям та полікістозом яєчників зумовлює доцільність виділення клініко-патогенетичних варіантів (фенотипів) даного синдрому. Побудовано прогностичну модель реалізації фертильної функції у жінок з ановуляторним безпліддям, яка підкреслює логічність формування досліджуваних груп і необхідність диференційованого підходу до лікування з метою відновлення овуляції. Комплексне патогенетичне консервативне лікування ановуляторного безпліддя приводить до настання вагітності у 53,5 % пацієнток, хірургічна індукція овуляції (парціальна оваріальна деструкція) дозволяє підвищити ефективність комплексного лікування безпліддя до 61,3 %.