Ненашко І. А. Фактори ризику післяопераційного венозного тромбозу – профілактика, діагностика, лікування

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0417U001986

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.03 - Хірургія

05-05-2017

Спеціалізована вчена рада

Д 58.601.01

Державний вищий навчальний заклад "Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України"

Анотація

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання зниження частоти розвитку післяопераційних тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів з плановою хірургічною патологією. Включення фактору хірургічного стресу у шкалу Caprini J. et al. (2012) об’єктивізує систему визначення ризику розвитку венозних післяопераційних тромбоемболічних ускладнень, що дало можливість виділити пацієнтів із високим рівнем хірургічного стресу, що знаходиться на рівні 24,59 %, при помірному – 18,84 %, при низькому – 13,21 %. Пацієнти із неспецифічною дисплазією сполучної тканини характеризуються високим рівнем ендотеліальної дисфункції, підвищеною активністю згортальної системи, яка значно активізується в умовах оперативного втручання. Кінцевий етап оперативного втручання супроводжується посиленням гіперкоагулятивних та агрегатних властивостей систем крові на фоні депресивного стану фібринолітичної системи. Гіперкоагуляція на інтраопераційному етапі формується за рахунок зростання вмісту розчинних фібрин-мономерних комплексів, тромбін-фібринової фракції гемокоагулятивного каскаду, на яку проявляє переважаючий вплив нефракціонованого гепарину. Отже, модифікована схема тромбопрофілактики для пацієнтів з плановою хірургічною патологією передбачає довенне введення нефракціонованого гепарину відразу по закінченню оперативного втручання. Дозування нефракціонованого гепарину визначається рівнем хірургічного стресу, а до 3-5 доби післяопераційного періоду препарат призначається в половинній від початкової дози тричі на добу. Все вказане проводиться на фоні тромбопрофілактики НМГ (перша ін’єкція на 6 або 12 год. по закінченюю операції) згідно галузевих стандартів. Врахування факторів ризику розвитку післяопераційного тромбоемболізму, дало можливість знизити частоту розвитку післяопераційного тромбоемболізму з 19,17 %, в групі пацієнтів із традиційною тромбопрофілактикою, до 10,30 % у групі пацієнтів із модифікованою схемою тромбопрофілактики.

Файли

Схожі дисертації