Койчев Є. А. Обгрунтування хірургічної тактики лікування хворих з розповсюдженим гнійним перитонітом

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0417U002256

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.03 - Хірургія

30-05-2017

Спеціалізована вчена рада

Д 26.613.08

Анотація

В дисертації наведено ретроспективний аналіз лікування 177 хворих на розповсюджений гнійний перитоніт віком від 18 до 90 років. Жінок 57 (32,2 %), чоловіків - 120 (67,8 %). В залежності від обраної хірургічної тактики лікування всі пацієнти в подальшому були розділені на дві групи. До першої групи увійшли 71 пацієнт у яких, в комплексному лікуванні розповсюдженого гнійного перитоніту застосовувалася тактика "релапаротомії на вимогу". До другої групи увійшло 106 пацієнтів у яких, в комплексному лікуванні розповсюдженого гнійного перитоніту використовувалася методика "програмованих санацій" черевної порожнини. Під час написання роботи був розроблений алгоритм лікування хворих з розповсюдженими формами гострого гнійного перитоніту, що дозволив зменшити летальність з 38,6 % до 22,6 % а кількість ускладнень з 42,2 % до 11,3 %. Встановлений факт виникнення внутрішньочеревної гіпертензії у 72,2 % хворих з ГРГП, а абдомінального компартмент-синдрому у 20,5 % навіть при частковій або повній лапаростомії, що дозволило своєчасно виконувати їі корекцію. Удосконалено дренаж для одномоментного дренування черевної порожнини і вимірювання внутрішньочеревного тиску який дозволяє контролювати значення внутрішньочеревного тиску в режимі реального часу. У роботі виявлено, що "експозиційна санація" черевної порожнини розчином октенідіна дигідрохлорид при етапних санаціях черевної порожнини дозволяє досягти нормалізації кількісних морфологічних показників запалення очеревини через 48 годин, що може бути критерієм періодичності виконання програмованих санацій черевної порожнини. В роботі представлені рекомендації застосування VAC-терапії у хворих з ГРГП в поєднанні з санаційними релапаротоміями. Вивчено мікрофлору перитонеального ексудату при ГРГП, в аеробному компоненті якої переважають мікроорганізми сімейства Enterobacteriacae (67 % від всіх аеробів, переважно E. Coli), грампозитивні стафілококи і стрептококи (22,6 %) і Ps.Aeruginosa (10,4 %), що обґрунтовує переваги деескалаційної антибактеріальної терапії. Підсумкові матеріали дисертаційної роботи можуть бути корисні в навчальному процесі при навчанні клінічних ординаторів, лікарів-інтернів, студентів медичних вузів, вони рекомендуються в практику роботи лікарів хірургічного профілю, зайнятих лікуванням гострого розповсюдженого гнійного перитоніту.

Файли

Схожі дисертації