Слубська А. Я. Громадянська релігія в українських реаліях: філософсько-релігієзнавчий аналіз

У дисертації вперше в українському релігієзнавстві на основі комплексного аналізу широкого кола теоретичної літератури та документальних джерел, переважна більшість яких раніше не була об'єктом релігієзнавчого осмислення, здійснено цілісне дослідження розгортання феномену громадянської релігії в Україні у площині "держава - релігійні інституції - громадянське суспільство" та її виявів під час Помаранчевої революції та Революції Гідності. Доведено, що українська модель громадянської релігії не є спонтанним явищем, викликаним суспільно-політичною кризою, а виявляється феноменом розвитку державно-суспільно-релігійних відносин протягом всього існування незалежної держави. Її фундаментом є полірелігійність та поліконфесійність полієтнічного населення країни, яке має історично зумовлений високий рівень релігійної толерантності та суспільної довіри до релігійних інституцій, які історично дистанційовані від влади й наближені до суспільства; партнерсько-симбіотична модель державно-церковних відносин, сформована на демократичному законодавстві, що гарантує всім релігійним організаціям рівні права і не надає преференцій жодній з них, зокрема щодо формування загальної суспільної ідеології; формування релігійної мережі незалежної України як складової громадянського суспільства, створення ефективних міжрелігійних і міжконфесійних громадських організацій, модеруючих взаємодію з органами державної влади й іншими сегментами громадянського суспільства. Громадянська релігія в Україні є виявом "демократії прямої дії". Вона не створюється та не керується ані державою, ані політичними силами, ані релігійними інституціями, ані громадянськими об'єднаннями, принципово від них відмежовуючись, стоїть над конфесійними й етнічними перегородками, виконуючи націєконсолідуючу функцію, легітимує та сакралізує ті форми та інститути державної влади й політичні постаті, що сприяють формуванню сильної суверенної української держави на національних аксіологічних засадах та історично сформованих духовних принципах. Громадянська релігія реалізується через нову символічну комунікацію, яка легітимізує сучасний етап демократизації суспільства. Її політичні ритуали формують в суспільній свідомості єдину систему цінностей, конституюючи через громадянську релігію фрейм соціально-політичної ідентичності. Це дає шанс розколотому українському суспільству консолідуватися на основі спільної причетності до національно-демократичних перетворень, подолати застарілі роз'єднуючі стереотипи суспільної свідомості в політиці й міжконфесійних відносинах.