Тесленко М. М. Прогнозування і профілактика ускладнень при хірургічному лікуванні хронічного панкреатиту та раку підшлункової залози з переважним ураженням її голівки.

На основі проведеного ретро- та проспективного аналізу результатів хірургічного лікування 156 хворих, автор запропонував диференційований підхід до діагностики ХП та раку ПЗ із переважним ураженням голівки ПЗ, показав доцільність використання розробленої математичної моделі діагностики, прогнозуваня та лікувальної тактики хворих, з урахуванням ступеня й характеру патологічних змін у ПЗ, суміжних органах, а також важкості стану хворих. Визначені найбільш інформативні показники ендотеліальної дисфункції, які призводять до неспроможністі функціональних систем організму на тлі активації процесів ПОЛ, накопичення активних форм кисню та токсичних продуктів обміну які корелюють із наявності такого ускладнення, як МЖ. Запропонована та застосована математична модель дерев класифікації з якісним співвідношенням між хворими різних груп, яка містить три вузли розгалуження й чотири термінальних вершин, та доводить, що показник VEGF у першу чергу дискримінує хворих за критерієм ПЗ ХП рак ПЗ, а відмінності щодо наявності МЖ у хворих визначається за допомогою S-нітрозотіолу. Точність класифікації становила 89%. Виявлені вірогідні показники, які визначали ризик виникнення III та V ступенів післяопераційних ускладнень у відповідності із класифікацією Clavien-Dindo, загальна міра інформативності яких визначалася на основі формули Кульбака та становила 163,3. Розроблено, апробовано і доведено ефективність нових хірургічних способів: способи формування панкреатодігестівних анастомозів, спосіб хірургічного лікування хронічного фіброзно-дегенеративного панкреатиту з переважним ураженням голівки ПЗ, ускладненого МЖ. На підставі отриманих даних розроблено алгоритм хірургічного лікування хронічного панкреатиту і раку підшлункової залози з переважним ураженням її голівки, який дозволив диференційовано підходити до визначення обсягу і виду оперативного втручання, в залежності від ступеня і характеру патологічних змін в залозі, а також стану суміжних органів і ступеня тяжкості самого пацієнта, який значно зменшив кількість розвитку післяопераційних ускладнень і летальності ( 2 78,596, p 0,000).