Меркулов А. О. Профілактика післяопераційних ускладнень при резекціях прямої кишки.

Дисертація присвячена проблемі поліпшення хірургічного лікування хворих з об'ємними новоутвореннями прямої кишки. Дослідження базується на аналізі результатів обстеження 120 хворих із об'ємними новоутвореннями прямої кишки прямої кишки, яких було розподілено на 2 групи: основну, що включала 59 пацієнтів, і групу порівняння, що складалася з 61 пацієнта. В основній групі пацієнтів лікування включало застосування розробленої в клініці ДУ "ІЗНХ ім. В. Т. Зайцева НАМН України" методики з формуванням триампульного товстокишкового резервуару. У групі порівняння лікування проводилося за традиційною методикою, з виконанням анастомозу кінець в кінець без формування резервуару. Виходячи з основних клінічних показників, включаючи стать, вік, анамнез тощо, хворих основної групи і групи порівняння можна було порівняти, що свідчило про репрезентативність груп і проведених у них досліджень. Встановлено, що основними причинами незадовільних результатів передньої резекції прямої кишки в найближчому післяопераційному періоді є розвиток неспроможності швів анастомозів, обумовлених недостатнім дренуванням зони анастомозу та неадекватною антибактеріальною терапією. Доведено, що оптимальним способом дренування зони анастомозу є проточне дренування "з двох точок", яке забезпечує достатню дренажну функцію при незначних матеріальних витратах. Вивчення в експерименті життєздатності кишкової стінки виявило характерні зміни, що виникають у ній, залежно від значень співвідношення різкого зниження напруги на частотах 100 і 100000 Гц., що може бути використано в клінічній практиці для визначення ступеня порушення кровопостачання кишкової стінки. Також розроблено методику резекції прямої кишки зі створенням триампульного резервуару, використання якої значно покращує функцію кишковика після низької резекції прямої кишки. Застосування розробленої тактики при резекції прямої кишки дало можливість скоротити кількість ускладнень у найближчому післяопераційному періоді з 19,7 до 10,2% та поліпшити віддалені результати, підвищивши загальну адаптацію пацієнтів з 80,0 до 89,6%.