Сиченко Ю. О. Реперфузійна терапія у різних категорій хворих гострим коронарним синдромом з підйомом ST і стратифікація остаточного ризику

Дисертація присвячена удосконаленню лікування гострого коронарного синдрому з підйомом ST шляхом оптимізації підходів вибору стратегії реперфузійної терапії у різних категорій пацієнтів на основі визначення і співставлення клінічної значущості оцінки реперфузії міокарда щодо найближчого та віддаленого прогнозу, за резолюцією сегменту ST та її незалежних предикторів. У дисертаційній роботі доведено, що у хворих на ГКС з елевацією сегмента ST, які отримують реперфузійну терапію для оптимізації стратифікації ризику важких серцево-судинних «подій» як у найближчому, так і у віддаленому періоді, доцільно оцінювати її ефективність щодо реперфузії шляхом визначення резолюції сегмента ST після ППКВ – на >=70 % через 30 хв, а для ТЛТ – >=50 % на 90 хв та 180 хв. У хворих з ГКС з підйомом ST, які отримують ТЛТ стрептокіназою, для оцінки ефективності реперфузії щодо ризику ГЛШН доцільно визначати резолюцію ST>=50 % через 180 хв. Навіть в умовах обмеженого ресурсного забезпечення доцільно віддавати перевагу ППКВ перед ТЛТ у всіх хворих з ГКС з елевацією сегмента ST, незалежно від ризику за ТІМІ і часу ішемії, оскільки при високому ризику, його використання асоціюється із покращенням прогнозу в госпітальному періоді, а при низькому – зі зменшенням важких серцево-судинних «подій» протягом наступних 3 років.