Горбенко В. І. Теологічна герменевтика Річарда Хейза

Вперше у вітчизняній теології здійснено цілісний аналіз основних праць Річарда Хейза і реконструйована його теологічна герменевтика з її теоретичними і практичними імплікаціями в богословському дискурсі й духовному житті сучасних християнських спільнот. Доведено, що Р.Хейз реконструює цілісний теологічний дискурс апостола Павла, який укорінений у старозавітних наративах, та виявляє об'єктивну когерентність у богослов'ї Павла. Використовуючи Послання до Галатів 3:1-4:11 в якості прикладу, Р.Хейз показує, що Павло основує свої думки не на системі доктрин або особистому релігійному досвіді, а на "священній історії", "наративній підструктурі", якою є історія про Ісуса Христа, що надає цілісність і визначає напрямок у богослов'ї і служінні Павла. Наратив про Бога, Ізраїль та про світ, де в центрі Христос, присутній під зовнішнім змістом всіх листів Павла і може бути виявлений завдяки коротким покликанням, індикаторам або інтертекстуальним зв'язкам, які повертають читача його листів назад до наративної підструктури. Виявлено, що Новий Завіт, для Р.Хейза, - це перш за все історія. Спільнота віруючих людей покликана знаходити аналогії між історією, яку вони читають у Новому Завіті та історією їх повсякденного життя. Через інтегруючий акт уяви сучасні християни, не дивлячись на історичні й культурні відмінності, можуть брати участь в істині новозавітного наративу. Р.Хейз пропонує метафору всеосяжного драматичного наративу, який вказує на когерентність біблійного оповідання, що проявляється в цілісній структурі божественної драми. Павло, на переконання Р.Хейза, закликає своїх читачів до діалогу уяви для розуміння їх нової ідентичності у Христі, яка стає збагненною, будучи частиною метанаративу про Божу діяльність щодо Ізраїлю, який повинен перефокусувати моральне бачення громад, як тоді, так і зараз.