Тріщ В. І. Особливості макро- та мікроелементного статусу у хворих на хронічний абактеріальний простатит та їх корекція.

Робота присвячена удосконаленню діагностики та покращенню лікування хворих на хронічний абактеріальний простатит (ХАП) шляхом комплексного вивчення особливостей макро- і мікроелементного обміну, імунного статусу, антиоксидантного захисту, стану ендотеліальної функції та обґрунтуванню запропонованих комплексних схем терапії із доведенням їх ефективності.Встановлено вірогідний дефіцит в крові та еякуляті хворих на ХАП вмісту цинку, магнію, заліза та підвищення міді. Більш вираженим для цинку він був у випадках СЗХТБ, а для магнію та заліза - СНХТБ. Вміст міді достовірно вищий був в біоматеріалах хворих із СЗХТБ. Інтенсивність змін в біоелементному статусі підпорядковується тривалості захворювання. Крім того, вони чіткіше простежуються за результатами аналізу їх вмісту в крові, що має суттєве значення для клінічної практики. Доведено, що наявність дисбалансу в системі макро- та мікроелементів є одним із патогенетичних механізмів розвитку та прогресування ХАП. Відмічені зміни в системі антиоксидантного захисту у зазначеній категорії хворих, які більш проявляються при СЗХТБ та усугубляються у випадках з тривалим перебігом захворювання. Встановлений прямий кореляційний зв'язок між вмістом в крові цинку і зворотній між міддю та рівнем антиоксидантних ферментів. Спостерігалось достовірне підвищення прозапальних цитокінів в крові хворих на ХАП, більшою мірою при СЗХТБ. Відмічені порушення ендотеліальної функції, особливо у хворих із СНХТБ. Доведена діагностична цінність визначення рівня ендотеліну-1 у хворих на ХАП.Запропоновані удосконалені схеми лікування хворих на ХАП із застосуванням додатково до стандартної базової терапії поліелементного комплексу, L- аргініну та інтерферону альфа-2b в різних їх варіантах, з метою покращення його ефективності. Включення перерахованих медичних препаратів дозволило забезпечити оптимальну корекцію дизелементозу, нівелювати дію оксидантного стресу, покращити ендотеліальну функцію. Доведена результативність та безпечність їх використання в рекомендованих дозуваннях, із одночасним забезпеченням підвищення ефективності лікування, що проявилося у поліпшенні якості життя хворих (за системою IPSS) на 79,4% та 77,7% відповідно при СЗХТБ (кат. ІІІА) та СНХТБ (кат. ІІІВ).