Об’єкт дослідження – антифосфоліпідний синдром (АФС); мета – підвищити ефективність діагностики серцево-судинних уражень у хворих на АФС шляхом дослідження ролі гіпергомоцистеїнемії (ГГЦ) та асоційованих з нею метаболічних, судинних і генетичних чинників у формуванні структурно-функціональних змін у судинах; методи – клінічне обстеження, біохімічні, імуноферментні, імунохімічний з електрохемілюмінісцентною детекцією, мікробіологічний, генотипування (ампліфікація за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з наступним рестрикційним аналізом), інструментальні (ехокардіографія, допплер-ехокардіографія, магнітно-резонансна томографія, комп’ютерна томографія, коронарографія, ангіографія, флебографія), статистичні; новизна та результати – вперше у хворих на АФС оцінено частоту ГГЦ, вивчено її взаємозв’язки з різними факторами (генетичний поліморфізм по 5,10-метилентетрагідрофолатредуктазі (5,10-МТГФР), дисліпідемія, статус вітамінів В9 і В12, маркери системного запалення), перебігом захворювання та структурно-функціональними змінами серцево-судинної системи; становлено, що у хворих на первинний та вторинний АФС з високою частотою (32,4 % – 52,1 %) зустрічається ГГЦ, яка асоціюється з наявністю артеріальної гіпертензії, палінням, високими рівнями С-реактивного протеїну (СРП) та інтерлейкіну-6 (ІЛ-6), антитіл до кардіоліпіну та бета-2 глікопротеїну-1 (ГП-1), чоловічою статтю; визначений внесок статусу вітамінів В9 і В12 та генетичного поліморфізму по 5,10-МТГФР в розвиток ГГЦ, і показано, що остання є самостійним, незалежним від дисліпідемії фактором ризику розвитку серцево-судинних ушкоджень; вперше в Україні досліджена поширеність генетичного поліморфізму гена 5,10-МТГФР по 677 нуклеотиду у хворих із різними варіантами АФС, оцінено його зв'язок зі статусом вітамінів, антифосфоліпідними антитілами, маркерами запалення, порушеннями ліпідного обміну та ураженням судин; оцінено забезпеченість вітамінами В9 та В12 у хворих на АФС і показано, що найбільше дефіцит вітамінів В9 та В12 асоціюється з рівнем гомоцистеїну, СРП та ІЛ-6, меншою мірою – з віком та вмістом ліпідів; показано, що дефіцит вітамінів В9 та В12, а особливо комбінована їх недостатність, у значної частини пацієнтів поєднується з порушеннями структурно-функціонального стану серця; встановлено, що концентрації розчинного тромбомодуліну та ендотеліну-1 є ранніми маркерами ушкодження ендотелію у хворих на АФС, оскільки тісно асоціюються з субклінічними проявами атеросклеротичного ураження судин; показано, що рівні розчинного тромбомодуліну та ендотеліну-1 в сироватці крові тісно асоціюються з ГГЦ, дефіцитом вітамінів В12 і В9, гіперпродукцією антитіл до кардіоліпіну та бета-2 ГП-1, а у осіб зі вторинним АФС – ще й з високою активністю захворювання; значення результатів дослідження для клінічної практики полягає у визначенні лабораторно-діагностичного комплексу обстеження хворих на АФС, що дозволяє виявити пацієнтів з несприятливим профілем ризику судинних уражень; впроваджено – у лікувально-діагностичну роботу відділу некоронарних хвороб серця та ревматології ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України», Вінницької обласної клінічної лікарні імені М. І. Пирогова, Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова, використовуються в навчальному процесі кафедр внутрішньої медицини № 1, № 2, № 3, кафедри клінічної фармакології Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова, кафедри внутрішньої медицини № 2 ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського»; галузь використання – лікувально-діагностичний процес ревматологічних та терапевтичних відділень, навчальний процес кафедр терапевтичного профілю медичних навчальних закладів.
