Зотов Д. І. Виконавство на саксофоні в системі музичного мистецтва ХХ століття

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства зі спеціальності 17.00.03 – музичне мистецтво. – Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, Суми, 2018. Дисертацію присвячено визначенню змістовних параметрів функціонування саксофона як сольного і ансамблевого інструмента на ґрунті аналізу професійних засад французької, німецької та української шкіл. Охарактеризовано історичну ґенезу саксофонного виконавства як новітнього явища європейської культури, що на початковому етапі набуло професіоналізації в музичному мистецтві Франції та Німеччини. Обґрунтовано специфіку психоемоційних процесів у свідомості соліста-саксофоніста, що відкриває безмежну кількість засадничих механізмів функціонування виконавського апарату. Розглянуто психофізіологічні процеси міжособистісної комунікації саксофоніста у ансамблевому виконавстві. У науковий обіг сучасної інтерпретології введено поняття «інтерпретаційна модель», «мнемічне виконавство», «колективна імпровізація», «мистецька мотивація». Методологію дисертації складає комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: історичний – сприяв вивченню досвіду європейських виконавських шкіл Франції та Німеччини; структурно-функціональний – виявленню змістовного наповнення творів для саксофона; системний – сформовав уявлення про розвиток саксофонної традиції як системи академічного мистецтва; термінологічний – використаний задля кореляції спеціалізованих термінів, задіяних у сфері саксофонології («виконавська школа», «музичне мислення», «психологія виконавця», «мистецька комунікація»). Жанрово-стильовий підхід виявив співвідношення типових та індивідуально-композиторських принципів організації музичного твору; інтерпретаційний – сприяв виокремленню виконавського стилю саксофоніста; на ґрунті психологічного – розкрито дію глибинних мисленнєвих процесів у свідомості саксофоністів під час міжособистісних комунікацій різного формату. Розкрито етапи розвитку саксофонного виконавства на теренах Полтавщини; висвітлено діяльність фундатора саксофонної школи Г. І. Головні. Виявлено специфіку творчого методу В. Рунчака на матеріалі «Концерту для саксофона з камерним оркестром» (1987) і «Homo Ludens I» (1991) для саксофона соло – популярних зразків сучасного саксофонного виконавства. Ключові слова: саксофонне виконавство, французька саксофонна школа, німецька саксофонна школа, українська саксофонна традиція, інтерпретаційна рефлексія, виконавська модель, В. Рунчак, концерт для саксофона.