Кулик С. М. Ефективність удобрення сої залежно від кислотності дерново-підзолистого ґрунту в умовах Західного Полісся

У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення наукового завдання щодо оптимізації живлення рослин сої за вирощування її на дерново-підзолистому ґрунті в умовах Західного Полісся, визначено дію систем удобрення за різної кислотності ґрунту на його поживний режим та формування врожаю сої. Встановлено, що тривале систематичне застосування добрив та післядія вапнування суттєво змінювали основні фізико-хімічні та агрохімічні властивості дерново-підзолистого ґрунту. На 16 рік після внесення 0,5; 1,0; 1,5 та 2,0 доз вапна на фоні 1,0 норми мінеральних добрив та заорювання соломи реакція ґрунтового середовища (pHKCl) досягала рівня 4,7; 5,1; 5,6 та 5,8, а на органо-мінеральному фоні без вапнування – 4,2. Внесення одинарної норми мінеральних добрив на фоні заорювання соломи та післядії двох доз вапнякового меліоранта, а також підвищеної норми добрив за післядії 1,0 дози вапна забезпечило максимальне накопичення в орному шарі ґрунту мінеральних сполук азоту (10,5–18,7 мг/кг ґрунту) та рухомих сполук фосфору (230–258 мг/кг ґрунту) залежно від фази росту і розвитку рослин сої. Найбільший уміст рухомих сполук калію (92,0–116 мг/кг ґрунту) забезпечила органо-мінеральна система із внесенням підвищеної норми мінеральних добрив за післядії 1,0 дози вапна. Встановлено, що покращення умов мінерального живлення сої зумовлює збільшення витрат елементів живлення рослинами на формування 1 т основної та відповідної кількості побічної продукції, які були максимальними (70,9 кг азоту; 15,4 кг фосфору та 37,6 кг калію) за органо-мінеральної системи удобрення із внесенням N40P60K60 з доповненням двократним позакореневим підживленням мікродобривом «Нутрівант Плюс» олійний. Внесення мінеральних добрив у нормі N40P60K60 на фоні післядії 2,0 доз вапна (рНKCl 5,8) та заорювання соломи на добриво і позакореневе підживлення мікродобривом забезпечили найвищу врожайність сої на рівні 2,11 т/га.