Об’єкт дослідження: процес інноваційного забезпечення професійного навчання безробітних в системі регулювання ринку праці.
Мета роботи: розвиток теоретичних положень, методичних підходів і практичних рекомендацій щодо інноваційного забезпечення професійного навчання безробітних в системі регулювання ринку праці.
Методи дослідження: діалектичний та історичний, абстрактно-логічний, системний аналіз, порівняльний аналіз, статистичний, метод кластеризації, багатовимірний факторний аналіз.
Наукова новизна: вперше розроблено факторно-критеріальну модель соціально-економічної результативності інноваційного забезпечення професійного навчання безробітних за змішано-дуальною системою, впровадження якої сприяє появі синергетичного ефекту від взаємодії чотирьох підсистем: «Теоретичне навчання», «Професійно-практичне стажування», «Ринок», «Інновації», що дозволить комплексно вирішити питання професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації осіб з числа безробітного населення на базі інноваційного навчально-виробничого майданчика, забезпечує високу конкурентоспроможність робочої сили на ринку праці та позитивно впливає на розвиток безперервної професійної освіти дорослих упродовж життя;
удосконалено: організаційно-економічний механізм інноваційного забезпечення професійного навчання безробітних осіб, функціонування якого базується на можливості надання послуг з професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за новітньою змішано-дуальною системою навчання в рамках інноваційного навчально-виробничого майданчика, який організовано на базі закладу професійної (професійно-технічної) освіти, що, на відміну від існуючих, компліментарно поєднує інновації у теоретико-дистанційному навчанні та стажуванні на виробництві з урахуванням прогнозованих змін вимог ринку до необхідних професійних компетенцій безробітних; наукові підходи щодо визначення дихотомії системи змішано-дуального навчання на базі інноваційного навчально-виробничого майданчика, біполярність якої проявляється, з одного боку, у можливості отримання принципово нових знань, здійсненні традиційних, алгоритмічних операцій у процесі виробничого стажування, з іншого – у суперечності матеріального та ідеального у процесі навчання та втіленні його результатів у знаннях, творчих здібностях, досвіді розв’язання інноваційних проблем; теоретико-методичний підхід до формування раціональної моделі професійного навчання безробітних, провідні принципи якої в умовах структурно-інноваційних перетворень економіки набувають нового змісту: системність проявляється у синергетичному ефекті взаємозалежності та взаємозв’язку складових тріади «освіта – інновація – виробництво»; комплексність – в аутсорсингу процесів взаємодії всіх елементів системи для забезпечення появи нових якостей у освітніх процесах; конструктивізм – у активній взаємодії матеріальних (виробниче стажування) і нематеріальних (отримання нових знань) складових системи з метою створення інновації; соціалізація – у забезпеченні соціального ефекту від впровадження інновацій; демократизація – у досягненні балансу інтересів соціальних партнерів, що на відміну від існуючих, дозволяє визначити атрактор безперервної освіти: «заклад професійної (професійно-технічної) освіти – інноваційний навчально-виробничий майданчик – виробництво», що дало змогу, на відміну від існуючих підходів, з’ясувати інтегральну роль виробничого етапу в забезпеченні інноваційного типу відтворення освітньої діяльності; понятійно-категоріальний апарат шляхом авторського визначення поняття «професійне навчання безробітних», яке, на відміну від поширених, розглядається як чітко організований і керований процес професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітних, спрямований на формування у потенційних працівників (як правило, на базі сталих професійних компетенцій) нових необхідних умінь і навичок, які забезпечать їх мобільність та конкурентоспроможність на ринку праці, стимулюватимуть процес працевлаштування завдяки залученню відповідних економічних, організаційних, психологічних, педагогічних та науково-технічних чинників;
дістали подальшого розвитку: методичний інструментарій щодо практичного використання факторно-критеріальної моделі, що дозволяє з’ясувати вплив окремих факторів на соціально-економічну результативність інноваційного забезпечення професійного навчання безробітних та визначити найбільш доцільний для окремих інноваційних навчально-виробничих майданчиків компліментарний склад змішано-дуальної системи навчання; наукове обґрунтування пропозицій щодо класифікації характерних особливостей безробітних як суб’єктів професійного навчання, що, на відміну від існуючих, враховує необхідність забезпечення гнучкості, адресності, індивідуалізації, спрямованості на безперервність навчання дорослого впродовж життя та сприяє підвищенню конкурентоспроможності робочої сили за рахунок зміни орієнтації професійної підготовки з індикатора «часу» на індикатор «компетентності».
