Об’єкт – процеси, тенденції і закономірності інтеграційного розвитку Європи на субнаціональному, національному, наднаціональному і пан’європейському рівнях та їх імплементація в Україні. Мета – є поглиблення теоретико-методологічних положень функціонування регіональної архітектури інтеграційного угрупування з прив’язкою до Європейського Союзу та вироблення на цій основі пропозицій, орієнтованих на розвиток регіональних реформ в Україні як складової євроінтеграційної стратегії. Методи – системний, міждисциплінарний та структурно-функціональний підходи, методи аналізу і синтезу, теоретичного узагальнення і наукової абстракції, статистичні та економіко-математичні методи, компаративний метод, метод діалектики загального і особливого. Результати – розроблення теоретичних і прикладних підходів щодо системного дослідження феномена Європи регіонів, ідентифікації його структурного формування і розвитку, а також в обґрунтуванні напрямів і механізмів поглиблення регіональних реформ в Україні у контексті євроінтеграції. Новизна – вперше: у межах сучасної парадигми різношвидкісної Європи визначені у концептуальному плані форми і напрями участі України в системі європейської інтеграції, що базується на стратегії членства в ЄС, передбачаючи сприяння інтеграційному поступу в ЄС через використання механізму угоди про асоціацію; створення глибокої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі; отримання перехідних статусів; утворення зон вільної торгівлі, економічної та галузевої співпраці регіонального типу з країнами ЄС; міждержавні «зчеплення» якірного типу членів ЄС і держав-претендентів; приєднання до окремої (окремих) позицій членства в ЄС; удосконалено: запропоновано розглядати нинішні регіони у глобальному просторі як ланцюг: мінідержави (багаторівневі адміністративно-територіальні утворення в середині національних держав) – держави – наддержави як союзні об’єднання національних держав за типом ЄС); методичний контент розвитку адміністративно-територіального устрою України, орієнтований на інтеграцію із регіональними структурами ЄС, що передбачає перехід на використання доробків номенклатури територіальних одиниць для статистики (NUTS); набули подальшого розвитку: концептуальні положення теорії територіалізації як регіональної політики, орієнтованої на економічне зростання, основою якого є використання місцевої специфіки, унікальних знань, досвіду, історико-культурного та інтелектуального потенціалу територіальних громад, їх спроможність до консенсусу, соціальної та етичної відповідальності, традиції; концептуально-теоретичні підходи щодо прискорення темпів євроінтеграції України в умовах Брекзиту на основі реалізації територіально-демографічного потенціалу, проведення політики структурних зрушень, становлення галузей нової економіки та ефективного використання наявного ресурсного потенціалу; науково-теоретичні засади реформування регіональних структур у контексті формування регіональної політики України з огляду на географічні, соціально-економічні, історичні, культурні та екологічні особливості. Впроваджено у діяльність: Міжнародної торгової палати, Управління міжнародного співробітництва та фандрайзингу Тернопільської обласної державної адміністрації, Тернопільської міської ради, а також у навчальний процес Економічної академії ім. Д. А. Ценова, м. Свищов (Болгарія), Українсько-грецької програми з бізнес-адміністрування в Технологічному навчальному інституті Західної Македонії (Греція) та Тернопільського національного економічного університету. Сфера використання – Комітет з питань європейської інтеграції Верховної Ради України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства
