Піскунов О. В. Лінгвістична реконструкція в українському і російському мовознавстві ХІХ ст. – 30-х рр. ХХ ст.

У дисертації представлено лінгвоісторіографічне дослідження поглядів українських і російських мовознавців ХІХ ст. – 30-х рр. ХХ ст. на процедуру лінгвістичної реконструкції та аналіз практичного втілення цих поглядів. У праці враховано еволюцію ідей учених. Аналізуються відповідні праці з історичної фонетики східнослов’янських мов; показується те нове, що було внесене в теорію й практику лінгвістичної реконструкції, та виявлено, які твердження зберегли свою цінність для сучасного мовознавства. Здійснений аналіз показав особливості лінгвістичної реконструкції в працях мовознавців ХІХ ст. – 30-х рр. ХХ ст. й внесок цих учених – дослідників фонетичних систем східнослов’янських мов – у становлення процедури лінгвістичної реконструкції. Мовознавці першого періоду (20-і – 60-і рр. ХІХ ст.) інтерпретують фонетичні закони як такі, у яких звукові зміни відбуваються у формі повільної еволюції. Учені – представники другого періоду (70-і рр. ХІХ ст. – 30-і рр. ХХ ст.) – переважно намагаються реконструювати давні фонетичні зміни в усіх проміжних прамовах. Вивчення історико-фонетичних явищ відбувалося системно, і ця особливість відбивається в застосуванні прийому хронологізації – у встановленні послідовності мовних процесів і в синхронізації архетипів і фонетичних законів.