Дисертаційну роботу присвячено розробці та покращенню результатів лікування хворих на КРР з товстокишковою непрохідністю шляхом підвищення ефективності діагностики, патогенетичного лікування і прогнозування перебігу захворювання на основі комплексного вивчення і оцінки рівня ендогенної інтоксикації. Робота виконана на основі комплексного клiнiко-лабораторного та iнструментального обстеження і лікування 106 хворих з колоректальним раком, ускладненим обтураційною непрохідністю товстої кишки. Хворі були розподілені на дві групи: основну, що включала 52 пацієнтів, і групу порівняння, що складається з 54 пацієнтів. В основній групі пацієнтів використовувався розроблений в ДУ "ІЗНХ ім. В.Т. Зайцева НАМН України" алгоритм хірургічної тактики, що базувався на критеріях тяжкості ендогенної інтоксикації та впровадженні розроблених і вдосконалених методів діагностики, консервативної терапії та оперативного лікування з переважним використанням на первинному етапі малоінвазивних ендоскопічних втручань. У групі порівняння в лікування застосовувалися загальноприйняті критерії визначення хірургічної тактики та застосування методів консервативної терапії і оперативного лікування. Виходячи з основних клінічних показників, включаючи стать, вік, анамнез тощо, хворих основної групи і групи порівняння можна було порівняти, що свідчило про репрезентативність груп і проведених у них досліджень. Дані, отримані в результаті проведених досліджень, дозволили встановити, що основні критерії оцінки неспроможності анастомозів у післяопераційному періоді пов'язані з рівнем ендогенної інтоксикації, біоенергетичним станом та системою оксидантно-антиоксидантного захисту. Несприятливими прогностичними критеріями обтураційної товстокишкової непрохідності є також дисбіоз мікробіоценозу ШКТ, наявність амінного типу метаболічної активності мікрофлори та активація пробластомних цитокінів на тлі пригнічення клітинної ланки імунної системи. Обґрунтування метаболічних критеріїв неспроможності післяопераційних анастомозів дало можливість виділити групи ризику серед хворих на КРР та розробити алгоритм консервативного і оперативного лікування обтураційної товстокишкової непрохідності в залежності від ступеня тяжкості - компенсована, субкомпенсована, декомпенсована. Представлені результати комплексного дослідження змін показників метаболізму білкового, ліпідного, мінерального, гормонального стану, мікробіоценозу кишечнику і рівнів ендогенної інтоксикації у хворих на КРР при обтураційній непрохідності для визначення тяжкості перебігу захворювання, ризиків розвитку післяопераційних ускладнень і обрання хірургічної тактики. Представлено переваги застосування малоінвазивних ендоскопічних методів корекції гострої обтураційної непрохідності товстої кишки, таких як трансоральна ентероскопія з одночасним проведенням ендоскопічного лаважу тонкої кишки та ендоскопічне стентування зони пухлинної стриктури. У результаті дослідження розроблений підхід до вибору методів діагностики та лікування хворих на ускладнений непрохідністю колоректальний рак з врахуванням тяжкості ендогенної інтоксикації дозволив в основній групі у порівнянні з групою порівняння зменшити частоту стомуючих оперативних утручань в 6 разів, зменшити частоту післяопераційних ускладнень на 12,3 %, а післяопераційну летальність - на 17,6 %.
