У дисертації наведено теоретичний аналіз і запропоновано нове вирішення наукового завдання, пов'язаного з поліпшенням результатів хірургічного лікування хворих з поверхневими і глибокими дермальними опіками шляхом удосконалення технології хірургічного лікування з використанням сучасних ранових покриттів. Розроблено нові методи діагностики глибини дермальних опіків із застосуванням контактної рН-метрії та термометрії опікових ран. Обґрунтовано диференційоване застосування біологічних або синтетичних ранових покриттів. Хворим з поверхневими дермальними опіками проводилося надтонке висічення поверхневого некрозу з закриттям ран рановими покриттями. Хворим з глибокими опіками при ранових показниках pН=<9,0 од. та температурі рани Т>=33,6°С - висічення глибокого некрозу відбувалось в межах поверхневого шару підшкірно-жирової клітковини, ранові поверхні закривалися синтетичними рановими покриттями; при ранових показниках pН>=9,0 од. та температурі рани Т=<33,6 С - висічення відбувалось до більш глибокого шару підшкірно-жирової клітковини - для закриття ран використовувались ксенодермоімлантанти. Аутодермопластика проводилася відтерміновано. Застосування хірургічної тактики лікування з використанням ранових покриттів змінює динаміку ранового процесу. На 5-6 добу після травми у хворих з дермальними опіками рН ран змінюється з лужної реакції на кислу, що стимулює процеси загоєння ран. Кількість мікробних асоціатів зменшується до 1,6±0,3 од. Мікробна колонізація зменшується до 10^4 на 1 г тканини. Застосування розробленої тактики хірургічного лікування сприяє зменшенню деструкції НГ рани, збереженню ферментативної кисневої активності ефекторних клітин неспецифічної резистентності: в капілярах зони термічної травми накопичувалися НГ з більш високою активністю ферменту мієлопероксидази. Доведено зменшення кількості В-лімфоцитів в стадії септикотоксемии і оптимізацію співвідношень Т-лімфоцитів, що знижує ризик розвитку аутоімунних реакцій. Застосування ранових покриттів пов'язано зі збільшенням продукції інтерлейкіну 1бета і стимуляцією виходу нейтрофілів у вогнище запалення. Хірургічне лікування зменшує цитокінове навантаження на організм хворого. Застосування алгоритмів хірургічного лікування дермальних опіків покращило результати лікування: загальний ліжко-день у хворих з поверхневими дермальними опіками скоротився на 3,1±1,4 доби і у хворих з глибокими опіками на 6,9±1,2 доби, тривалість перебування у відділенні інтенсивної терапії зменшилась на 2,3 доби і на 3,1 доби, строки відновлення шкірного покриву скоротились на 2,5 доби та 7,4 доби, частота розвитку інфекційних ускладнень знизилась відповідно в 1,5 раза та 2,1 раза.
