Об’єктом дослідження є перформативні висловлення німецькомовного діалогічного дискурсу XVI–XXI століть. Предмет дослідження складають історичні зміни структурно-семантичних і лінгвопрагматичних властивостей перформативних висловлень німецькомовного діалогічного дискурсу XVI–XXI століть. Мета дисертаційного дослідження – встановлення історичної динаміки структурно-семантичних і лінгвопрагматичних властивостей перформативних висловлень у німецькомовному діалогічному дискурсі XVI–XXI століть, що передбачає виявлення: 1) діахронічних сталих, тобто таких властивостей перформативних висловлень, які не змінюються протягом часу, і 2) діахронічних змінних – властивостей, що підлягають історичній динаміці. Застосування історичної прагмалінгвістики у якості методологічної бази дослідження історичної динаміки перформативних висловлень німецькомовного діалогічного дискурсу дозволило встановити сталі та змінні властивості перформативних висловлень німецькомовного діалогічного дискурсу XVI–XXI ст. у діахронії. У роботі використано такі методи: загальнонаукові (спостереження, опису, індукції, дедукції, інтроспекції) структурно-лінгвістичні (лексико- семантичний та синтаксичний аналіз); дискурсивно-лінгвопрагматичні (контекстуальний, пропозиційний, пресупозиційний, інтенційний, мовленнєвоактовий, експлікації імплікатур, дискурсивно-стратегічний) зіставний аналіз; кількісний аналіз. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні історичної динаміки структурно-семантичних і лінгвопрагматичних властивостей перформативних висловлень у німецькомовному діалогічному дискурсі XVI–XXI століть, зокрема простеженні історичних змін структурних моделей перформативних висловлень; встановленні сталих та змінних властивостей іллокутивного потенціалу власне перформативних та метакомунікативно-перформативних висловлень; виявленні перлокутивних властивостей метакомунікативних перформативних висловлень у діахронії; з’ясуванні тенденцій історичного розвитку перформативно реалізованих імпліцитних мовленнєвих актів. Теоретична значущість дисертаційного дослідження визначається внеском, який воно робить у розвиток дискурсивно-прагматичного напряму в лінгвістиці, зокрема в історичну прагмалінгвістику, дискурсологію, соціо- та етнопрагмалінгвістику. Практичну цінність отриманих результатів та висновків зумовлено можливістю їх застосування у викладанні курсів теоретичної граматики німецької мови (розділ «Прагматика речення») та історії німецької мови (розділи «Мова ранньоновонімецького періоду», «Мова нововерхньонімецького періоду»); спецкурсів із прагмалінгвістики, зокрема історичної, прагматичного синтаксису та дискурсології, а також у наукових розвідках студентів і аспірантів.
