Олефір І. В. Політичні моделі інформаційного суспільства: типологія та практичні виміри.

У дисертації здійснено спробу виокремити і проаналізувати основні ризики та загрози, які виникають у зв’язку з процесами інформатизації суспільства. Великого значення у цьому контексті набуває місце інформаційної безпеки на національному та міжнародному рівнях. Основні результати дослідження, які містять наукову новизну, полягають у тому, що вперше визначено основні типи політичних моделей та обґрунтовано роль держави у процесі становлення інформаційного суспільства; показано практичні відмінності виникнення інформаційного суспільства, які притаманні різним країнам на різних історичних етапах політичного розвитку; виявлено характерні риси розгортання інформаційного суспільства в Україні. Також у роботі уточнено методику дослідження особливостей формування сучасного інформаційного суспільства та понятійний апарат дослідження; особливості становлення моделі інформаційного суспільства в США; практику формування інформаційного суспільства у країнах ЄС. Запропоновано рекомендації щодо інформаційної політики України в умовах зовнішніх викликів. Набуло подальшого розвитку дослідження практики інформаційної політики США в сучасних реаліях та підходів до інформаційної політики в країнах ЄС. У висновках зазначено, що процес становлення інформаційного суспільства в різних країнах відбувається нерівномірно, оскільки країни будують моделі інформаційного суспільства, ґрунтуючись на своїх геополітичних, економічних, культурних та духовних особливостях. Інтегруючись до ЄС, Україна мусить проводити інформаційну політику таким чином, щоб вона базувалася на тих методах, які використовує ЄС, а також застосовувати засоби, які б носили наступальний характер. Поширення власної інформаційної присутності у світі та зміцнення українських інформаційних позицій необхідно розглядати як першочергову складову інформаційної політики з метою забезпечення інформаційної безпеки України у світі. Державі необхідно мати можливість контролювати обіг інформаційних даних. Лише за таких умов вона може гарантувати захист інформації та у безпеку загалом, у тому числі інформаційну. Отже, держава повинна виділяти щораз більші ресурси і технології для попередження загроз та рішучої протидії їм. Поширення власної інформаційної присутності у світі та зміцнення українських інформаційних позицій необхідно розглядати як першочергову складову інформаційної політики з метою забезпечення інформаційної безпеки України. Державі необхідно мати можливість контролювати обіг інформаційних даних. Лише за таких умов вона може гарантувати захист інформації та у безпеку загалом, у тому числі інформаційну. Отже, держава повинна виділяти щораз більші ресурси і технології для попередження загроз та рішучої протидії їм.