Невмержицька О. М. Релігійно-філософська естетична аксіологія

Естетична аксіологія привернула увагу сучасних релігійних філософів та теологів як засіб для легітимізації християнського світогляду перед викликами спочатку епохи модерну, а потім - доби постмодерну. У протистоянні онтотеології та нігілізму у центр релігійної аксіології висувається цінність прекрасного, яка позначає не лише гармонію світу, а й гідні міжособистісні відносини. Християнська естетична аксіологія XX століття надавала великого значення інтуїтивному естетичному пізнанню та теоріям символічного влаштування всесвіту. Релігійна естетична аксіологія на початку XXI століття розвиває вчення про цілісність естетичного пізнання та іконічність існування. Для сучасної християнської аксіології справжнє існування є відносинами взаємного дарування. А саме, людина стає особистістю лише приймаючи саму себе як дарунок і дякуючи за цей дарунок. Саме відносини дарування є красивими і такими, що конституюють всяку красу. Творчість - Бога або людини, народження, соціально відповідальний вчинок - все це випадки відносин дарування. Все це моменти, у яких краса існування проявляється найбільше. Сучасна християнська аксіологія доводить, що зв'язок релігійного досвіду з естетичним та етичним у людині не є недоліком, але позитивним моментом, що вказує на присутність релігійного там, де людина дана у її цілісності. Сучасна християнська аксіологія протистоїть постмодерному світогляду як нігілізму, який спирається на абсолютизацію значення цінності величного.